Ми заради ось цих виміщень стосунки періодично і створюємо.
Наша травма що дозріла до зцілення (готова зцілитися) притягнула того, хто приверне до неї нашу увагу, якщо до цього моменту ми самі на неї уваги не звернули. Батьків ми обираємо ще до народження, а інших партнерів по- мірі дозрівання і актуалізації хвороб. І тепер, про те, що нікому з нас не подобається. Тривалість більшості стосунків у нашому житті залежить від актуальності досвіду. Наприклад, стосунки з людиною, що має показати вам вашу травму , актуальні доти, доки травма не зцілена. Але на етапі зцілення травми, нам би захистити її кордонами, що заживало скоріше,  і ось тут всі люди поділяться на тих, хто порушуватиме ці кордони і на тих, хто буде їх поважати. Тобто, якщо людину ми зустріли не тільки для ось цого, больового досвіду, по — мірі вашого зцілення мінятиме поведінку стосовно цінностей травм і кордонів. Не десь, колись і через багато років. Одразу. В здорових стосунках це відбувається так: сварка, ви пройшли через самоаналіз і прямо тут за столом переговорів ділитись, що блін помітила в себе ось така, думаю що мені потрібно так і так. Партнер у здорових стосунках сприйме це як сигнал до дії. Тобто, підтримати. Поставиться із розумінням. Додасть у перелік «запам’ятати». Акцентую, з одного разу, максимум з двох, якщо в вас ще заслабкі навички комунікації. Доросла людина в стані запам’ятати де у вас болить і що для вас цінне.  Сподіватись, що партнер зміниться після 25 разу — не потрібно. У кожної людини свої темпи дозрівання і можливо свою травму яка заважає йому почути вас він запланував зцілювати у наступного втілення. А як ви пам’ятаєте, ми не можемо людину змусити захотіти. Тут і зараз аз столом перемовин він так само чітко бачить свою травму і цінність як і ви свою і як ви прийняли рішення зцілюватись чи ні, він так само приймає рішення зцілювати свою травму чи ні. І ні, над цим рішенням йому не потрібно подумати 3 дні чи три роки. Ви обидва тут і зараз прийняли різнонаправлені рішення, ви — бути щасливою, він залишитись зі своєю нецілісністю )може не час, може нема ресурсу, може нема розуміння). У будь-якому випадку, сварки у вас точно не кожні 2 години, тому до наступного разу в нього є час на прийняття рішення, чи буде наступний раз, про ваш намір він же вже знає. Так ось для розуміння: якщо є наступний раз і ще один наступний  це правий стовпчик. Партнер вже має досвід, щоб усвідомити свою травму і почати зцілювати, але він її виміщує.  В більш-менш здорових стосунках, такі ситуації дуже не часті. Оскільки в таких стосунках, навіть якщо людина не хоче щось там зцілювати, вона просто на поведінковому рівні запам’ятовує що у вас тут болить і не чіпає. Це повага до особистості. Якщо наступає ось цей момент — постійного зцілення в травму — стосунки добігли свого завершення.
В стосунках в червоній зоні — тут зазвичай з партнером не домовишься, бо він тебе не чує ви робите одну дві спроби і просто завершуєте стосунки без усіляких виборів. Просто, ви будете зайнятті зціленням травми, і партнер який постійно на неї нападає — не даватиме вам цього зробити.
І обов’язково відфіксуйте: питання не в тому, зцілюється партнер чи ні, хоче змінюватись чи ні. Тільки в тому, чи зцілюєтесь ви і чи не заважає партнер вам це робити.
Якщо, звісно, хочете бути щасливими.