Зазвичай, я більше розповідаю про те, що люди собі забороняють, тим самим відмовляючись.
Але є інший бік медалі: люди занадто багато собі дозволяють.
Такі «дозволи» порушують кордони іншої особистості і є показником того, що людина сама була чи є жертвою порушення власних кордонів, тобто просто транслює власну травму.
Перевірмо:
— ніхто не має права принижувати чи знецінювати тіло іншої людини. І тут річ не в різних смаках чи поглядах не естетику, тут мова про відсутність прав. В усіх. Від батьків починаючи. Тіло іншої людини — це її право. Для повного розуміння, навіть фраза: «щось ти маєш поганий вигляд, не захворіла?» — є неприпустимою. Прихована критика чи пасивна агресія у вигляді жартів — також. «ой, ти у відпустці нагуляв такі щічки як в хом’ячка». І навіть позитивні зауваження щодо тіла іншої людини дозволяються лише близькому колу або фахівцю (тренер, лікар), якщо це відповідає кордонам людини. Тобто, комплімент, також може бути порушенням кордонів і про це потрібно пам’ятати.
— ні в кого не має права знецінювати емоції та почуття іншої людини. пам’ятаєте, як в школі предметом для насмішок ставала тема «хто в кого закохався»? це наслідки того, що в сім’ях табуюють тему емоцій чи транслюють неправильно. Сюди ж можемо додати заборону на знецінення смаків та уподобаннь.
— ні в кого немає права знецінювати думки та світосприйняття іншої людини. Починаючи від «перестань думати про цю фігню». Людина обирає свої думки, від думок залежить її життя. І ніхто не в праві регламентувати як і про що має думати людина і тим більше засуджувати її за іншу точку зору. Так, оцей «гнів праведний» з приводу «які дебіли за нього проголосували», чи «в мене на роботі дурню придумали», чи «як ці тупі люди не розуміють» — це все просте ВИ ЗАБАГАТО СОБІ ДОЗВОЛЯЄТЕ.
і наслідки тут 2:
звикаючи до такої поведінки, ми потім порушуємо кордони/ображаємо людей навіть не помічаючи цього, створюємо конфлікти з близькими, псуємо свої стосунки з нашим соціальним колом;
з іншого боку, таким чином виміщаючи свою травму, ми не помічаємо її та її причин, а значить і не лікуємо її.
Чому ви оцінюєте тіло, емоції та думки інших людей?
Знецінювали ваші?
Ви невпевнені у собі?
Пиха змушує порівнювати з іншими?
Заздрість?
Погане виховання?
Відсутність спільних тем для спілкування?
А, можливо, ви звикли критикувати й знецінювати своє тіло, емоції, думки?