Ми-це не те, що ми робимо, не те, що відчуваємо і не те що говоримо.
Ми не дурні, а зробили дурницю, ми не агресивні, ми проявили (або відчули агресію).
Фіксування ярликів фіксує в нас певну модель поведінки. Ми ніби отримуємо ще одне імЇя.
А як щодо позитивних якостей? Я розумний, я красивий? Це- зобов’язання, ми зобовїязуємо себе бути завжди розумним, завжди красивим, завжди чесним. А чи буваємо ми завжди в одній “якості”? Чи може собі дозволити лютувати той, кого називають добрим? Плакати той, кого вже назвали сильним?
На скільки зручно створювати певні шаблони для того, щоб потім виходити за їх межі?
Жива, реальна людина — здатна на різні емоції, різні стани і різну поведінку. Здатна і має право. Шаблонними і стандартними бувають лише хвороби, їх розвиток и симптоми, ми можемо спрогнозувати як будете себе поводити людина, над якою знущалися в дитинстві, якщо людина живе з цією травмою і не можемо прогнозувати людину, вільну від цієї травми/хвороби. Людина адаптивна і непередбачувана. Так, є певний набір більш чи меньш притаманних кожному якостей, але це узагальнення у певній ситуації які можуть змінюватись з часом чи при різних обставинах. Не вчіться назівати шаблони і приміряти їз на себе, вчіться проявляти емоції, проявлятися в діях. Проявляти себе справжнього, не порушуючи кордони інших особистой. Не шукайте собі нових імен, в вас вже є найголовніше їм’я- ЛЮДИНА