Нагадаю, що існують маніпулятори двох типів: ті хто спеціально читає книжки чи ходить на тренінги вивчаючи методології і ті хто запозичує модель поведінки, як то кажуть без злих намірів, просто бере її зі своїх дитячих моделей чи в оточуючих.
Емоційний маніпулятор — це людина, що використовує слабкості/хвороби/нецілісності іншої людини, для досягнення власної мети. Фактично спекулює на чужих хворобах у наслідок своїх, тобто не відчуває достатньої внутрішньої сили для досягнення цілей у інший спосіб. Тому, прикладом, емоційного маніпулятора часто стають люди похилого віку, наприклад бабуся, що плаче, як тільки ми починаємо відмовлятись приїхати. Але, звісно, що я зараз не про бабусь, а про особисті стосунки.
Найогидніше в маніпуляторах те, що вони спекулюють саме на емоціях і емоційній залученості, а це швидко виснажує «жертву» і залишає їй комплекс «почуття = слабкість». І потім, доводиться довго доводити людині, що позитивні почуття — це ресурс, а не слабкість, а слабкість це прив’язаності, які засліплюють.
✅ Отже, одна із головних ознак маніпулятора: неадекватність його поведінки вашому емоційному стану.
Дуже часто маніпулятори імітують емоції чи багато говорять про них, але оскільки ваші емоції для них або «можливість» або «не значущий для стратегії фактор» ії поведінка дуже часто не враховуватиме ані ваш емоційний стан, ані ваші емоційні «інтереси». Класичний приклад: ви дуже засмучені або потрапили у складну ситуацію, а в цей момент вам влаштують сцену ревнощів. Це просто по підручнику. Ви засмучені — слабкі, і «переключились» на іншу ситуацію. Чудова можливість вас «повернути». Звинувачення = почуття провини. Чудова комбінація. І ще раз: це може бути план, а може бути «звичка»/»інстинкт». Аб’юзери, наприклад, не люблять коли ви радісні не завдяки їм, тому зіпсують кожне ваше свято. Класика: скандал у ранок вашого дня народження, а коли ви вже засмучені і прийшли гості — він удаватиме, що не розуміє «а шо такоє». Ще один класичний приклад, це коли чоловік приходить з роботи втомлений. задуманий, стурбований, сумний і майже з порогу отримує емоційний напад (в побуті кажуть: провокацію скандалу). Зверніть увагу, на те, що якщо ситуація визначена як трагічна і в неї залучено декілька людей, маніпулятор удаватиме підтримку, співчуття та емпатію. Тобто, великі приводи ставатимуть сценою демонстрації емпатичності, а звичайні побутові ситуації він дійсно «не помічає» бо це не «можливість». Для людини важливі емоції людини, яка для неї важлива. Навіть, якщо вона їх до кінця не розуміє, вона намагатиметься «не добивати», коли погано, «не загострювати», коли боляче, «не засмучувати», коли бачить щиру радість. Так, в межах нормального, не можна все життя «боятись засмутити людину», але бути уважним до почуттів — це звичайна людська властивість — емпатія.
Спроба викликати почуття провини в момент, коли вам погано — це класика. Тому, маніпулятори «люблять» і другу модель:
✅ Захист через почуття провини. Наприклад, ви йому «де ти був, я три дні шукала, хвилювалась» він спочатку «мужньо терпітиме», мовчатиме, доки ви накопичуєте достатньо дій для почуття провини, а потім видасть щось типу «та тобі до мене байдуже, я три дні лежав в лікарні і майже помирав», зверніть увагу, що фізично міг бути у лікарні або міг там навіть не бути. Річ у тому, що нам всім важко визнавати свої слабкості, тому, зазвичай, людині, що дійсно було гірше за всіх важко сказати, що їй було «важче за всіх», а от маніпулятору, сказати — не важко. Тому тут третє модель:
✅ Швидкий перехід від позицій «В мене все завжди окей» в позицію «Я найнещасніша людина у світі». Ох, люблять дівчата цю «модель в хлопцях», коли він такий весь сильний рішучий, » але насправді такий вразливий і нещасний». Ох, скільки тут сердець побилось.
І звідси наступна ознака:
✅ демонстрація слабкості. Маніпулятор виносить власну травму буквально на прапор і розмахує ним у будь-якій незрозумілій ситуації, наприклад «Ти ж знаєш, що моя мати була алкоголічкою, тому я отакий/отака…… ти мене не розумієш, ти маєш розуміти». Ну, давайте чесно, травми є у всіх, ви ж розумієте як важко про них казати? ніби постійно проживати больовий досвід. І постійно їх повторювати може лише той, хто тут в моменті, їх насправді не проживає. «Ти мене не розумієш» так само як і «Ти мене не любиш/не цінуєш» — це завжди виклик «Доведи». Його використовують і ті, хто дійсно сумнівається і ті хто знає, що людина «прив’язується до того, у що вкладає».
Звідси, наступна модель маніпуляції
✅ «Цих доказів недостатньо». Постійне звинувачення людини у тому, що вона відчуває чи не відчуває, використовується не лише для розвитку почуття провини. Це спроба змусити діяти, віддавати, доводити. «Доведи мені». Нагадаю, що людині з тривожним типом прив’язаності (а саме вони найчастіше використовують цю модель) довести все одно не вдасться, бо джерело невпевненості не в іншій людині, а саме всередині «тривожника». Але не тільки тривожники люблять цей інструмент, примус до дії іншої людини позбавляє «агресора» необхідності діяти самому. І звідси, наступна модель.
✅ Позбавлення людини фізичного або емоційного контакту. Відсторонення. «Я тебе образив, але удам, що образився, щоб діяв/діяла ти. Я знаю, що тобі подобається, тому позбавлю тебе цього, щоб в тебе був стимул». От давайте чесно, всі хто закохувався, ви ж розумієте, що якщо ми дуже сильно посварились з близькою людиною, але в неї щось трапляється, ми тут як тут, бо наше власне серце в цей момент розривається. А тут одна людина, спокійно спостерігає страждання іншої людини при цьому розуміє, що долучилась до їх утворення. Це не про відсутність емпатії, це про відсутність елементарної людяності. Людина в цей момент зорієнтована на власну пиху і тільки її чує. Не іншу людину. Тобто, вся історія стосунків — ніщо, в порівняні з Пихою. Тож, якщо після сварки вам потрібно 2 години в тиші і безпеці посидіти в різних кімнатах, щоб «попереживати», це цілком прийнятно, але якщо ви розумієте, що «в такому стані» вас відпускають: на вулицю, на роботу, до друзів — щось тут сильно йде не так. Якось клієнтка розповідала історію розлучення з чоловіком: вони посварились, вона пішла на кухню і «на психах» сильно розрізала руку (не спеціально, щось різала), але вони ж були у сварці, тому кров на підлозі чоловіка не зацікавила. Ну, на цьому стосунки і завершились. Емоції, роблять нас «інстинктивними» і рефлекторними. В здорових стосунках люди намагаються домовитись, щоб обом радіти, а в токсичних шантажують одне одного стражданнями. І звідси, ще одна модель.
✅ «Ти все робиш погано, але я все терплю, бо я тебе кохаю». Річ у тому, що людина, що дійсно з комплексом жертви і дійсно страждає в поганих стосунках, намагається не звинувачувати і не ображати, бо боїться що її покинуть (травма, в неї така). А от якщо ти «такий сякий/така сяка» а мені орден за любов і відданість, бо я терплю і прощаю — це маніпуляція. Так само як усі ці «До шлюбу з тобою….. я був/була більш радісною, спокійною, мав щось там» — тобто: Перелічення жертв. Включно з «Я тобі віддала найкращі роки життя» або «Я все для тебе роблю».
Цей перелік можна ще сильно продовжувати, але на сьогодні завершу моїм улюбленим прикладом:
✅ Але ж я тебе люблю/кохаю. Тобто, «ти маєш не думати, а просто прийняти як даність, що все що я роблю поганого, це не навмисне, як я можу робити навмисне, я ж тебе люблю». Цей тип якраз більше люблять чоловіки, оскільки з вираженням емоцій, в них зазвичай все гірше, ніж у жінок, тому ось таке відверте «Я тебе люблю» на фоні загальної емоційної нейтральності — просто має вбивати наповал.
До речі, не звертайте уваги, якщо бачите, що мене «перекошує» у бік жіночої позиції, просто частіше пишуть і читають дівчата. Насправді емоційні маніпуляції статі і віку не мають.
Найнеприємніше в емоційних маніпуляціях те, що людина побувши в таких стосунках і не бачачи нічого іншого, приходить до висновку, що стосунки це складно і обтяжливо і або зовсім від них відмовляється, або повторює побачені моделі. або знаходить такі, де кожен сам по собі.
Стосунки — це прекрасно. Це ресурс і можливості. Це розвиток і сила. Якщо вони здорові.
Тож, якщо знайшли в себе щось з переліку, навіть не пригадуйте. де підчепили таку модель, просто позбавляйтесь Не для когось, а для себе.