Втрачена довіра — втрачені стосунки.
Тільки не навертайте на довіру, все що погано лежить. Часто можна почути «Щоб довіряти, мені потрібно бути впевненою, що він зверне для мене гори/завжди буде поруч/тощо» Це не про довіру, а скоріше про вашу внутрішню тривожність.
Довіра — впевненість в тому, що людина не здатна на негідний вчинок стосовно нас (що з нами не поведеться як падлюка).
Джерело впевненості — ми бачимо збіг морально-етичних цінностей. Тобто, точно знаємо, що вони є в нас, точно впевнені, що вони є в людині і тому впевнені.
Для довіри насправді близькі стосунки не потрібні, потрібно знати і розуміти про людину головне. А от близькі стосунки без довіри — не можливі, бо це значить, що ми не заглиблюємось і не знаємо цінностей партнера, або не знаємо своїх, або бачимо її незбіг.
Якщо ви кажете, що всім не довіряєте — це фактично, «я впевнений, що кожна людина здатна повестись зі мною як падлюка». І це питання до вас, що ви знаєте про свої цінності, чому сприймаєте світ, як ворожий.
Довіра втрачається, коли людина вчиняє негідний вчинок. Тобто такий, який суперечить нашим морально-етичним принципам. Тобто, ми не «ображаємось», ми розуміємо, що цінності в нас не збігаються, а без такого збігу близькі стосунки неможливі і наші стосунки щойно стали неможливими.
Тому, якщо впороли якусь випадкову фігню, потрібно терміново повідомити партнера, що ви не вважаєте цю ситуацію за нормальну.
І уважно: демонстрацією вашого ставлення проблема довіри не вирішується, демонстрація ставлення потрібна лише для того, щоб партнер дав шанс вам обом на відновлення довіри.
Ну, тобто ви там накосячили і прибігаєте такі «я накосячив, але це погано, і я тебе люблю».Зверніть увагу, людна, втратила довіру. Тобто і у ваше «я тебе люблю» вірить не більше, ніж усьому іншому. Тому, краще все ж таки спробувати про важливість для вас стосунків і ваші дії, що не дозволять ситуації повторитися. Фактично, ви повинні запевнити в тому, що щось змінитись, і це щось буде запорукою не повторювання. І коли вам скажуть «окей», вам доведеться виконати те, що наобіцяли. І довіра почне потроху відновлюватись. Тобто, людина знову зможе впевнитись у тому, що цінності збігаються.
Зрозумійте, для людини зайти в стосунки після втрати довіри — це усвідомлені ризики, бо якщо якась моральна-етична якість — не ваша цінність, то ви гарантована повторите ситуацію. Тому, щоб добровільно взяти на себе ризики, людині потрібні аргументи і гарантії. Тобто, ваша зацікавленість і план чи готовність створити такий план разом. Якщо ви не готові нічого змінювати, як би там ви не каялись за те, що трапилось — цим довіру повернути неможливо. Бо це про минуле. От уявіть, в минулому ви фактично казали те саме і отак вчинили, і зараз кажете те саме, то що буде? Ну, вчините так само.
Тому, якщо це «випадковість» в стосунків є шанс на «одужання», якщо обидва їм цей шанс дають. А очікувати, що партнер все простить і якось налагодиться — сенсу ніякого, бо шанс мають дати обидва. Обидва щось зробити. В цьому випадку один має повністю відпустити емоційний зв’язок з попереднім досвідом, а інший гарантувати новий досвід. І оце — перший крок.
Чому важливо не приховувати вчинок? Інколи, мовчать, щоб не засмучувати людину.
Одного разу всі звикнуть, що обіцянки і домовленості — це не між двох людей. Це контракти, що контролюються системою. (складна механіка пов’язана з намірами).
Сенс в цілому такий: якщо ми щось обіцяємо людині, особливо якщо це її пікова дата (наприклад, день народження), а потім вчиняємо так, що це порушує нашу обіцянку — ми порушили закон незалежно від того, чи дізнається людина, чи ні. Уявіть, що в пікову дату ви пообіцяли щось важливе, віра людини — це енергія, яку вона віддає в творення. Фактично, ви обіцяєте рахунок в банку, людина кладе на нього значні кошти, і порушуючи обіцянку ви закриваєте рахунок. Це крадіжка. Чим якіснішу енергію (чим більшу суму) людина вклала на цей рахунок — тим більший об’єм крадіжки. В системі — ви злочинець. Ви дійсно потім хочете перепитати, що не так з вашим життям? Чи чому людина, від якої ви планували приховати несподівано дізналась? Чи чому ви щось втратите? Чи чому чогось не отримуєте? Ви — зруйнували.
Є, правда, одна умова. Має бути порушений внутрішній закон іншої людини. Тобто, якщо 2 шахраї і хто кого обшахрує — вони в одній пісочниці і руйнувань тут по мінімум. А от якщо, це дійсно суперечить внутрішньому закону іншої людини. Це халепа. Ну, як Всесвіт виховує і вчить повертати — всі в курсі.
Тож, якщо ваші стосунки реально класні, а ви в них за спиною партнера порушуєте домовленості — з великою ймовірністю вам просто не дадуть їх зберегти. Тому, накосячили — встигніть зізнатись першим і у нормальних стосунків шанс буде.
Ми тут нещодавно розглядали приклад з дружбою і податковою. «В результаті того, що один партнер обманув (не виконав обіцянку), інший потрапив у погану ситуацію, і перший партнер відсторонився від ситуації (пропав)». Ось це класика завершення стосунків, де цінності не збігались.
Якщо людина здатна на негідний вчинок по відношеню до вас, вона здатна і на його повторення, оскільки в людини немає цієї морально-етичної якості збіг якої ви бачили.
Якщо людина не здатна на негідний вчинок по відношенню до вас — це наслідок того, що у вас однакові морально-етичні цінності і ці цінності цінні для обох.
Тобто, людина, в якої вже щось зафіксовано як морально-етична цінність проявлятиме її в усіх стосунках, незалежно від рівня зближення, а людина в якої цієї цінності немає — може проявити це у будь-який момент в будь-яких стосунках.
Морально-етичні цінності — це внутрішній закон людини. Цей закон може бути несформований. Про таких людей зазвичай кажуть «безпринципні». Для того, щоб людина скоїла негідний вчинок, її внутрішній закон це має пропустити. І він це робить лише з трьох причин: несформованість закону (ну, немає такої цінності в людини, вона сама так не живе), ви не в переліку тих, на кого дія закону розповсюджується (в нас можуть бути проявлені різні цінності, стосовно різних груп людей, наприклад: близькі/не близькі), критична переважуюча обставина (наприклад, коли людині погрожують смертю).
Чим нижчий в людини рівень внутрішньої етики, тим меншою може бути переважуюча обставина.
Отже, якщо людина зробила — її внутрішній закон «вирішив», що стосовно вас так можна. Така дія законом не блокується. Тому, такі порушення мають серійну природу.