В яких умовах ми вчимось?
Всі зі школи знаю, що ми вчимось в умовах, коли нас вчать.
Тобто, має бути якийсь потік (в школі це знання) який ми бачимо, щось про нього думаю, якось з ним взаємодіємо, і напрацьовуємо власні способи «прийняття», тобто взаємодії.
В хорошому дитинстві, нам батьки віддають любов і ми вчимось якось з цим взаємодіяти, сприймати, реагувати і транслювати у відповідь — вчимось приймати.
Коли ми стаємо дорослими, нам для будь-якого навчання потрібна ще й практична мотивація, тобто, розуміння того, що ми отримаємо, якщо навчимось. Тобто, яким нашим цінностям це має відповідати. Наприклад, я хочу грошей, тому іду і вчуся їх заробляти. Або я хочу більше мандрувати і вважаю що мені в цьому допоможе автомобіль і моє вміння його водити. От йду і вчуся водити.
Отже, щоб будь-чого, мені потрібен потік (я маю знати що це існує і десь є) і мотивація навчитись взаємодії з ним.
Що нам може заважати навчитись?
— Ми не знаємо що це таке, що воно взагалі існує
— Ми не маємо джерела цього у своєму житті
— В нас не має мотивації, для постійної практики прийняття
— Ми не розуміємо що таке прийняття (яка це власне практика)

Тому, найрозповсюдженіша порада з цього приводу і є в тому, щоб робити щось для себе, тобто, ми віддавати вже вміємо, а значить самі здатні створити відповідний потік, щоб зрозуміти що це, мати його джерело і практикуватись в прийнятті. А для того, щоб розуміти з якою енергією ми працюємо є поняття цінностей.
Тому ось так і радять, що якщо ти хочеш мати гроші — витрачай їх на себе. Якщо хочеш мати кохання — вчися проявляти любов до себе, якщо хочеш здоров’я — вчися віддавати собі (займатись спортом обирати що ти їси, для цього тобі ж також потрібно здоров’я/сили)

Другим кроком нам знадобиться знайти людей, в яких є ця енергія і які готові нам її віддати і ми так само як вчились приймати це від себе, розуміючи вже яка це енергія, вчимось приймати її від іншої людини, тобто щиро радіти коли отримуємо, відчувати вдячність і віддавати цю радість і вдячність людині, яка дає. Наприклад, знаєте ось ці всі «Дякую, що ти є», «Дякую, що ти поруч», «Мені подобається/я радію коли ти робиш це», «Зроби ось це для мене». Тобто, ми фактично сигналізуємо про те, що прийняли. Або знаєте, навпаки після сварки, людина намагається нас обійняти, а ми її відштовхуємо, сигналізуючи «Я не приймаю» і якщо це повторювана дія партнер підсвідомо розумітиме, що в нас фізичне неприйняття його. Тобто, тут найбільше постраждає сексуальне життя.

Вчитись приймати від інших нам не обов’язково в умовах близьких стосунків. Наприклад, ми вчимось просити про дрібну допомогу і при цьому, не вважати це чимось особливим і що тягне за собою зобов’язання. Наприклад в супермаркеті попросити когось вищого дістати вам щось з полички.

Прийняти — це відчути і дати зворотний сигнал про прийняття. Не відчути зобов’язання. А саме дати сигнал про отримання. Ми кажемо дякую, ми посміхаємось, висловлюємо позитивні емоції (радість, насолоду, захват) — тут дуже важливо, що це не автоматична ввічливість, а саме трансляція того, що ми відчули.
Саме з цієї причини, коли заходить мова про те, чи може заміжня/одружена людина приймати подарунки, допомогу чи інші «знаки уваги» потрібно, щоб в парі і в людей з цієї пари були чітко зрозумілими кордони «зради», що «ок», а що не «ок». Оскільки віддати/прийняти — це фактичний енергообмін з іншою людиною і от межі цього енергообміну мають бути чітко розмежовані на: «з усіма», з «близькими», «з партнером по шлюбу», «з родичами». Тобто, який рівень енергообміну припустимий для кожної категорії людей і не забути, що партнер по шлюбу — це завжди окрема категорія близьких і там або 100% віддати/прийняти, або це не гармонійний шлюб.

Далі з цього приводу: не забудьте про систему заборон і дозволів. От просто ходіть по квартирі і самі собі повторюйте: Я вважаю нормальним для себе бути коханою/заможною/успішною/здоровою….. чого вам ще треба. Тобто, ви повинні впевнитись, що вважаєте за нормальне все мати без необхідності заслуговувати чи без зобов’язань (ви ж пам’ятаєте, що за багато що з цього ви вже розрахувались у минулих життях).

Ось приблизно так у загальній схемі. А різним усяким методологіям ще повчимось