Про віру і довіру

Що ж таке віра?

Я довіряю собі, я довіряю тобі, я довіряю Всесвіту.

Зараз здивуєтесь як все просто:

Я знаю свої цінності і впевнена в тому, що у будь-якій ситуації керуватимусь ними, а значить кожна моя думка, емоція, слово і дія реалізовуватимуть мій найкращий сценарій.

Я знаю, що в нас з тобою однакові цінності і впевнена, що в будь-якій ситуації ти керуватимешься ними, а значить, кожна твоя думка, емоція, слово і діло реалізовуватимуть найкращий мій сценарій.

Я знаю, що мої цінності визначені планом моєї душі і впевнена в тому, що цей план відповідає цінностям Творця (Всесвіту/Бога/Вищих Сил), і це значить, що всі реалізації Творця відповідають моїм найкращим сценаріями.

Ось і все.

Довіра собі базується на тому, як часто ми вчиняємо у відповідності до своїх цінностей. Чим частіше, тим більше маємо впевненості, що кожного разу зробимо так само. Невпевнені в собі люди-це ті, хто більшу частину життя не знають своїх цінностей чи живуть проти них.

Щоб довіряти іншій людині, нам потрібно, щоб інша людина знала свої цінності і транслювала б їх, а ми б знали свої і також ними керувались.

Втратити довіру — це значить, що ви отримали від людини знання про те, що ваші цінності не збігаються (різні, чи вона їх не знає, чи не декларує). Людина дала вам ось такі знання і не дала інших. Між друзями, це зазвичай не збіг у морально-етичних цінностях, у шлюбі-у цінностях про шлюб, у роботі — у цінностях про професію і досвід. Але всюди може бути не збіг будь-яких цінностей.

Тобто, можна довіряти людині за морально — етичними якостями і не довіряти за професійними.

З Всесвітом ще простіше: якщо ми впевнені, що знайшли свої цінності і віримо в план душі-ми довіряємо Творцю