Дуже важливо постійно працювати зі своєю власною системою заборон і дозволів.

Якщо вам так легше, можете навіть письмово складати свою власну конституцію.

Все, що підпадає під нашу внутрішню заборону — вмикає сценарій на виключення.

Ми мріємо, складаємо плани, прагнемо, але одна тільки заборона зведе усе це в нікуди.

Приклад: Ми давно мріяли обійняти на роботі певну посаду, вважали її ідеальною для себе, багато працювали над собою. І тут з’являється ця омріяна вакансія. І ви найбільш вірогідний претендент на її заміщення. І тут вмикається ваша внутрішня заборона: бути щасливим, бути успішним, отримувати легко, досягати без бою, тощо. Ви відчуваєте легкий переляк чи навіть постійне відчуття тривоги. Сумніви про те, що ви не гідні чи не впораєтесь, чи цю посаду знову запропонують не вам, а взагалі, у вас були плани на відпустку, а у відпустку тут не підеш. Запускається сценарій на виключення.

Те, що ви собі забороняли (на глибинному рівні) і що вас лякало (на рівні відчуттів) відбудеться. Самі обставини так складуться. Навіть, якщо ви не припуститесь помилки, в керівництва з’явиться якась нова інформація, хтось поруч бажатиме цю посаду сильніше, обставини самі підлаштуються під сценарій «посада пройшла мимо».

В цей момент можна жалітися на життя і несправедливість на роботі, ображатися чи розчаровуватися. А можна запитати в себе, коли і що ви собі заборонили чи не дозволили.

Саме так «повз нас проходять» можливості, люди, місця. Дуже часто саме таку картину спостерігаю в особистих стосунках людей, коли вони спочатку мріють, а потім забувають собі дозволити.

Ми проходимо повз власні мрії, тільки тому, що нас вчили загадувати бажання, і не навчили дозволяти собі їх реалізацію. Не забороняти собі бути щасливими і реалізованими.