Ми усі народжуємо з дисбалансом енергії, тобто народжуємось в наслідок того, що порушений баланс/гармонія і нам потрібно його відновити, скориставшись можливостями земного життя. Тобто, всі оці «уроки, досвіди» лише про те, що ми маємо побачити обидві сторони медалі і почати сприймати медальку як ціле (єдність, цілісність). Раніше, нам все пояснювали через поняття Дуальності: біле/чорне, хороше/погане, зло/добро. Тому що ми були на рівні, коли нас вчили поглянути на один бік медалі і на інший. Зараз ми подорослішали і нам кажуть: цілісність. І це надзвичайно спростило життя.
Наприклад, є світло, а є темрява. І от ми постійно «світло перемагає темряву, або темрява переможе». І щось якось воно так не складається. Не складається, тому що погано вчились в попередніх класах. Якби добре вивчали темряву, то зрозуміли б що вона ніколи не буває абсолютною, в ній завжди є світло, і так само Абсолютне світло — це привілей Творця і тут на Землі Абсолютного світла також не має.  Саме тому ми маємо таку унікальну можливість як «розгорнути світло у найбільшій темряві» і «занурити в темряву найбільше світло». І саме тому, в залежності від того, що ми розгортаємо в середині себе — те ми і випромінюємо і таким стає життя довкола, але ми не можемо досягти Абсолюту на Землі, бо ні світло, ні темрява тут нікуди не зникають, це цілісність. Єдність. Одне не існує без іншого.

Коли народжується дитина, ми бачимо в астрологічній карті її кармічну вісь: таланти і енергії минулого втілення і напрямок розвитку в цьому. І це завжди — протилежності. Нашу особистість характеризує 1 Дім, а наші стосунки/партнера 7 дім гороскопа — і це протилежності на колі гороскопа.
Чому кармічні стосунки складні? Тому що це повтор з минулого, для того, щоб ми зробили «по іншому/протилежне».
Тобто, фактично ми маємо зробити всупереч нашому бажанню. А хіба люди так роблять? Звісно ні, бо спочатку наша природа була більш інстинктивною, а потім, коли, ніби вже і можна було покористуватись Розумом, з’явились «проповідники» зі своїм «почути себе і свої бажання», що якось пропускали тему «які саме зі своїх бажань чути». І ми такі «о, клас, чую бажання, чую себе, я молодець я пішов/пішла».
Я, напевно, на все життя запам’ятала приклад, як це по-іншому виглядає в людей з більш високим рівнем свідомості: якось, чоловік на консультації мені сказав «я мріяв з нею одружитись так, ніби це була єдина мрія мого життя, але я дивився на її ставлення до мене і розумів, що це одна несправджена мрія проти одного зламаного життя» (так, він не одружився, бо життя в нього було одне). І ось це насправді називається «чути себе». Це не про прагматизм і про розрахунок, це про те, що «я хочу бути щасливим», а не «щоб справджувались мої забаганки». Це про «а чи зробить мене щасливими те,  чого я хочу» і про багато іншого. Ось так виглядає «відмова від своїх бажань», а не оте «відмовитись від бажань», якому нас вчили раніше. Це відмова лише від тих бажань, які не вписуються в «а чого я хочу для себе насправді«. А з кармічної точки зору це закриття кармічної програми і сигнал до того, що «урок пройдено». Зверніть увагу, тут запитання не про те, що скаже суспільство, на скільки ми сумісні, на скільки все перспективне. Лише про те, «чи готовий я ось таке ставлення прийняти у своє життя» і «чи хочу я, щоб моє життя було таким, як це ставлення»

А тепер до практики:
Всі ми народжуємось зі схильністю «приймати» чи «віддавати».
І наш план на життя — напрацювати протилежну здатність.
Фактично, відновити баланс між брати — давати.
Найбільша тут складність в людей,зазвичай, це визначення своєї вродженої схильності. Наприклад, людина звикла все робити для всіх і майже розчинятись і вона думає, що її природа «віддавати», але якщо подивитись уважно, то це лише спосіб людини «заслужити», тобто її бажання/природа отримувати, і віддаючи, вона просто прагне досягти своєї мети. Класичне «якщо буту хорошим/красивим/слухняним/турботливим — мене будуть любити». І чомусь так, взагалі не виходить. І, як не дивно, це ситуація класична саме для тих, хто має природу «приймати», тобто людина вміє отримувати, хоче отримувати, а віддавати не вміє, тому і віддає все підряд всім підряд. І що ми їй кажемо? Кажемо: «навчись віддавати собі», не заслуговувати чиюсь любов, а саме собі віддати любов. Це ми про що? Ну, про просте «напрацюй навичку віддавання». Тобто, розберись що, кому і на яких умовах прагнеш (насправді прагнеш) віддавати.

Або ось це класичне: «коли ми зустрічались, він був таким турботливим і уважним, а тепер живемо разом і він нічого для мене не робить, я, напевно, йому набридла», ну ще інколи кажуть, що «він так спеціально поводився, бо цей шлюб для нього вигідний». Але це звичайне питання до природи людини «брати/віддавати». З великою ймовірністю природа чоловіка з цього прикладу «приймаюча», і на першому етапі він просто створював умови в яких може приймати, і це в його голові — подружжя, він утворив умову/одружився,  а йому «не дають», тому що він сам створив обрій очікування, що «віддаватиме тут він» і, відповідно, обрав партнера, здатного лише приймати, і вимагати, якщо не дають. А він ніколи не прагнув віддавати, бо не вміє цього робити і це не його природа. І як наслідок, всі в скорботі.

Тож, якщо ви прагнете нормальних гармонійних стосунків у своєму житті, потрібно лише визначитись, яка ваша вроджена природа і напрацьовувати протилежну якість добровільно і самостійно. Щоб досягнути стану «я легко приймаю і легко віддаю», чим ближче ви до цього стану, тим екологічнішими і зрозумілішими ставатимуть ваші стосунки. Бо стосунки — це енергообмін. Обмін, а не купівля/продаж чи подарунок.

Більшість людей, відповідно до своєї вродженої природи, схильні лише до одного з двох форматів стосунків: розчинити або розчинитись. Приймати або віддавати.

А от навички Дорослого (зрілої людини) дають можливість до обміну. Не споживач і донор, а партнери. Обидва віддають і обидва приймають, а це значить, що чим в обох краще розвинуті обидві навички — тим легшими і комфортнішими стають стосунки.
А якщо людина вимагає, щоб їй дали, а приймати не вміє — вона постійно в дефіциті. Якщо людина постійно віддає, але не вміє цього робити — вона стає Жертвою або Диктатором/Тираном. І так далі.

Якщо вам здається, що ваші стосунки (в різних сферах життя) постійно «якісь не такі», перевіряйте себе на «брати/давати». Бо інколи, ситуація ускладнюється тим, що ми перестаємо приймати свою вроджену природу і зосереджуємось на протилежній якості.

Якщо вам важко визначити яка ваша вроджена природа -теж не переймайтесь. Ви знаєте що у вас мають бути дві розвинуті навички, і цього достатньо, а зрозумієте яка з них вроджена, вже в процесі роботи над ними.

І ще хочу нагадати, що і брати, і давати, для нас не тільки «необхідність», але й наше бажання, наша потреба. Кожна ментально і емоційно здорова людина прагне і отримувати і віддавати. Тобто, ми це робимо не тому, що «маємо», а тому, що «хочемо». Тож, якщо ви помітили в себе яскраве бажання «не приймати» або «не віддавати», ви повинні розуміти, що щось всередині вас хворіє.  Оці всі «я більше ніколи не буду любити» чи «всім на мене наплювати» — це в першу чергу сигнал про ваш біль. Якщо ви кажете комусь «мені від тебе нічого не потрібно» зупиніться на хвилинку, щоб подумати «чому», тобто, це ваш спосіб відгородитись від людини і енергообміну з нею, або щось вам болить і є речі від яких ви відгороджуєтесь завжди.

Так само, якщо ви перебуваєте у тривалих стосунках чи у шлюбі і з вашого спілкування зникли «прохання» чи «турбота». Це порушення енергообміну. У здорових стосунках нам не важко/комфортно попросити про щось, бо ми завжди впевнені в тому, що «допомогти» це і бажання нашого партнера віддати також,  так само, нам ніколи не важко/комфортно запропонувати допомогу чи поділитись чимось цікавим/корисним, бо ми також розуміємо, що це відповідає бажанню партнера приймати від нас. Ще одну «фішечку» здорових стосунків побачили? Ми впевнені в бажанні партнера приймати ВІД НАС ми впевнені в бажанні партнера ВІДДАТИ НАМ. Тобто, ми впевнені в бажанні партнера бути в енергообміні з нами. Нам не потрібно нічого заслуговувати, вимагати чи думати «як правильно». Ми собі вільно і за своїм графіком розвиваємось в здатностях «брати» і «давати» і відчуваємо себе комфортно, без сорому, провини, важкості зобов’язань. Ми напрацьовуємо навички здорового енергообміну і використовуємо їх і в інших сферах життя.

Наше Ставлення до партнера — це фактично перелік наших бажань «отримувати» і «віддавати», а Стосунки — це коли ці переліки співпали. От і виходить, що якщо ми не вміємо приймати чи віддавати, ми не можемо утворити стосунки «обміну». Тобто, здорові. І це не питання «який наш партнер». Але з іншого боку, якщо наш партнер так само як і ми, прагне вчитись приймати і віддавати, то разом ми цьому навчимось швидше.

Побачте цю тонку межу між Ставленням і Стосунками: Ми щось думаємо про людину і щось до неї відчуваємо — ставлення, віддаємо енергію на тонких планах. Ми якось демонструємо людині своє Ставлення — показуємо готовність чи не готовність до енергообміну у фізичному світі, фактично це «хочу чи не хочу, щоб цей енергообмін був у моєму житті» і що саме (які енергії) ми готові вкладати в підтримання цього енергообміну, в підтримання стосунків. Вкладати — віддавати.  Дві людини демонструючи одне одному Ставлення показують, що готові вкласти у підтримання зв’язку/стосунків. А факт утворення стосунків — це значить, що ми готові ПРИЙНЯТИ від людини те, що вона віддасть нам і ВІДДАТИ  їй те, що продумонстрували. Що пообіцяли фактично. Демонстрація ставлення — це обіцянка. Розумієте?Якщо людина демонструє Байдужість чи Зневагу вона і обіцяє вам це.

98% стосунків не складаються саме тому, що:
— ми заходимо в стосунки, з очікуванням отримати те, що людина нам не Обіцяла/Не пропонувала (тобто, ми бачили, що ставлення людини не таке, яке б ми хотіли, але ми сподіваємось згодом отримати інше),
— ми Обіцяємо не те, що плануємо/зможемо віддавати (тобто, показуємо в своєму Ставлені те, чого не має, наприклад уважно вислуховуємо, хоча не готові чути),
— ми не вміємо/не хочемо прийняти від людини те, Що вона Задекларувала (він весь такий романтик, і ми такі прагматики в побуті, і він намагається писати нам вірші, а ми такі «краще б шафу полагодив»)

Простий приклад, для розуміння різниці між «Ставленням» і «Стосунками».
Уявіть, зараз на іншому кінці світу, десь в Африці, медитує людина яка каже «Я люблю весь світ. я Люблю всіх людей». Фактично, інвестує в глобальне поле Землі і кожен, хто налаштований на цю ж вібрацію, може її отримати. Ви готові приймати Любов в своє життя? Ось тільки чесно? Ви собі це дозволили? Не заборонили? Не вважаєте це небезпечним чи нереальним? Готові просто прийняти, без необхідності заслуговувати чи бути, щось винним за це? Якщо ви готові прийняти це у своє життя, то щойно ви отримали цю вібрацію у своє поле подій від людини в Африці. Ось це та глобальна система, яку ми потім називаємо «прийняти від Всесвіту». Незнайома людина в Африці, віддала, а ми прийняли у своє поле. На тонкому плані. Ніяких зобов’язань. Так само, ця людина в Африці прийме, якщо ми підемо в медитацію «Я люблю всіх людей». Наш зв’язок існує через глобальне поле. Ми не у стосунках, але певним чином в енергообміні. Так само, якщо десь там сидить людина і думає, що всіх ненавидить чи щоб усі подохли. Якщо ви готові це прийняти і ви на цій вібрації — ви приймете у поле своїх подій. Це глобальний енергообмін через свідомість Землі.  Ви у стосунках? Ні. Ви прийняли в поле? Вона віддала? Якщо ми в балансі брати і приймати ми отримуємо з поля рівно те, що віддали. Але якщо ви готові любити весь світ, але не готові до того, що  весь світ любить вас — ви не отримуєте. І здатність іншої людини віддати, не може вплинути на вашу здатність прийняти.
А стосунки — це декларація енергообміну у фізичному світі. Виокремлення людини з натовпу.

Коли ми кажемо: я готовий віддавати саме тобі і готовий приймати саме від тебе. Народившись в певній родині ми висловлюємо готовність до енергообміну саме з ними, коли ми одружуємось ми висловлюємо готовність до енергообміну. коли ми підписуємо контракт (усно чи письмово) з діловим партнером — ми висловлюємо готовність до енергообміну. Ми виокремлюємо людину у фізичному світі. І тому, всі люди на Землі і діляться для нас на тих, що ми виокремили, тобто обрали для наявності у своєму житті, і всі, кого ми не обирали. Таким чином, ми обираємо своє життя. Обираємо тих, хто має бути його частиною. І тих, хто не має. Оскільки від цих частин залежить наше життя. Воно не залежить від людини, яка якось там до нас ставиться. Ставлення — це людина оцінила нас крізь призму свого світу і обрала спосіб демонстрації. Тобто, фізичним подіям в нашому житті байдуже чи люблять чи ненавидять нас всі люди у цьому світі, тому що ми крізь свої особисті фільтри можемо обрати що приймати, а що ні.  А от люди, з якими в нас стосунки, вони ніби «без фільтрів» ми обрали, що приймаємо і що віддаємо.

Який наш рівень відповідальності за наші стосунки? Ми добровільно приймаємо в своє  ФІЗИЧНЕ життя всі вібрації, які добровільно вирішили приймати від людини. Чому я постійно акцентуюсь на зневазі чи знеціненні. От ви це бачите в ставленні людини, підтримуєте з нею стосунки. Що ви робите? Ви приймаєте усі відповідні вібрації з усіх полів. Ви дали на це згоду.
Пам’ятаєте, як я писала, що дуже небезпечно, коли у вашому житті є людина, яка з якихось своїх причин маніпулює через біль, тобто робить щось спеціально, щоб вам було боляче (наприклад, щоб ви ревнували, чи відчували дефіцит чогось, чи відчували себе не цінними)? Небезпека в чому? Людина фактично загадує «хочу, щоб було боляче». Ви це бачите, ви на це погоджуєтесь. Що відбувається? Ви прийняли цю вібрацію від людини і ви….? Прийняли цю вібрацію від усього глобального поля. Якщо спростити до мінімуму: так як ми дозволяємо людям, з якими перебуваємо у стосунках поводитись з нами, так само ми дозволяємо поводитись із собою Всесвіту (всім людям і обставинам). Ми приймаємо. Коли, відстоюючи власні кордони, кажемо людині «Мені це неприємно, я не дозволяю поводитись так зі мною» куди ми це кажемо? Так, глобальному фільтру. Ми кажемо, що відмовляємось приймати енергії певної якості у своє життя.
Кожного разу, коли ми запрошуємо людину у своє життя чи виштовхуємо її з нього, ми що кажемо? Ми дозволяємо чи забороняємо в своєму житті наявність енергій певної якості.

Наприклад, ми кажемо «я забороняю у своєму житті людей, що мене зневажатимуть» і це фільтр, який, якщо ми не тільки це кажемо, але й так відчуваємо, не впустить в наше життя людей, що нас зневажають. Для цього нам потрібно самим не розмножувати зневагу і відчувати, що вона зайва у нашому житті. Або, ми людині у своєму житті кажемо: Я забороняю зневажати свої емоції, думки і фізичні прояви (зовнішність і дії). І зверніть увагу, що відбудеться. Адекватний партнер скаже — ок, я зрозумів і не повторюватиму, партнер, що свідомо практикує зневагу образиться і вирішить нас «покарати» відсутністю у нашому житті. Перепрошую, а покарання в чому? В, тому що в нашому житті тепер заборонена зневага? Ну, ок. Це от якраз фільтр. Людина, що може нас поважати, вона прийме і фільтр «пропустить» її у наше життя, людина, що не готова «поважати», тобто віддавати енергію певної якості — піде тому, що її фільтр не пропустить. І доки діє наша заборона чи дозвіл, так буде з усіма людьми.
Ви можете навіть не знати, як людина до вас ставиться насправді, але якщо у вас стоїть заборона на зневагу, то «життя» саме виштовхуватиме тих, хто насправді вас зневажає.

Особисті кордони — це не просто про те «як зі мною можна чи як зі мною не можна» у процессі енергообміну, це про те, які енергії ми впускаємо чи не впускаємо у своє ФІЗИЧНЕ життя.
Тобто, всі стосунки для нас фактично це про те, які енергії важливі чи не важливі для нас у нашому житті. Усі енергії і усі стосунки ми «пропускаємо» лише з двох причин:
перша — це біль, ми запускаємо руйнівну енергію в наше життя, щоб навчитись вчиняти по іншому, не так як робили це в минулих життя, і оскільки ця енергія руйнівна, вона руйнує наше життя, чим довше ми не можемо навчитись, тим помітнішими будуть руйнування, це такий собі «стимул часом», друга — це цінність, ми запускаємо енергії для творення, ті які хочемо щоб глобально формували наше життя.
Яку енергію ми запускаємо? Ту, яка є в іншої людини і яку вона готова віддавати саме нам. Це важливо. Людина завжди перебуває в десятках різних енергій. Тому, тут важливо  «віддавати саме нам». Не має значення якої чудовості (Якості) сама людина, якщо  у стосунках з нами, з усього чудового що в ній є, вона не віддає нам нічого, чи віддає щось дуже не чудове. Тобто, ТРАНСЛЮЄ НАЙГІРШЕ СТАВЛЕННЯ. Ставлення — це ось той спектр енергії від людини, що заходить в наше життя. Ставлення це спектр що віддається — через взаємодію у фізичних стосунках.
Ще раз: Якщо Мати Тереза транслюватиме вам ставлення «ви ніхто, ви мені не потрібні» спектр, який ви запускаєте в своє життя, це не Якості матері Терези, це спектр «ти Ніхто».
Спектр Ставлення, що транслюється у фізичному світі. «Я тебе дуже люблю, але поводжусь з тобою як з «ніким». — Спектр, що заходить в життя — «ти ніхто».

І все б нічого, але, якщо людині до вас не має діла, але вона транслює найчудовіше ставлення…. Це просто спектр ілюзій. Брехні. Ми отримуємо його і в першому і другому випадку. Тобто, тримаючи у житті відвертих підлабузників, чи тих, хто готовий демонструвати нам хороше ставлення тільки тому, що «так треба» з якихось міркуванб — це все збільшення брехні. Ілюзії. Воно на не треба.

Тож, вчимось приймати і віддавати. Фільтруємо те, що готові приймати чи віддавати. Фільтруємо тих, хто є носіями різних енергій і тих, хто готовий віддавати чи не віддавати саме нам і тих, від кого готові приймати чи ні — саме ми.