Стати «іншою людиною» можливо за 2 роки. Це моя відповідь на тезу психологів «людина не змінюється». Розумієте? від «невдахи» до «реалізованої людини» 2 роки це з врахуванням того, що результатів не потрібно чекати як нового року, поступові відчутні зміни ми бачимо вже після перших 2-3 місячних циклів.

Якщо, комусь, здається що я надто суворо оцінюю людей з хворобами, яких потрібно «розуміти», пригадайте собі що в кожної «падлюки» є вибір — 2 роки. 2 роки вкладати в себе знання, терпіння, розуміння, любов (чи її перші просвіти) і за 2 роки тобі вже не хочеться шпиняти тих, хто у цьому фізичному втіленні не має жодного стосунку до того хто там тебе вбив 300 років тому, хто тебе зрадив 500 років тому, і чому у дитинстві батьки не купили тобі зеленого ведмедя. Років 15 тому. на людей з «агресивною» (споживацькою) позицією я також дивилась з певною долею жалю (Жаль. це до речі часто ознака пихи). Ну, тобто людину і так життя «покидало» ,ви ж розумієте щасливі люди не кричать і на інших не кидаються, в людині повинно бути багато болю, який вона неусвідомлено переживає, тому ричить і кидається так само як робить це дика тварина, коли їй боляче звичайна інстинктивна поведінка. А тут ще й людина кидається на тебе, тобто на того, хто розуміє як це працює, а це значить, що кармічна зустріч і для людини прийшов час «платити» по рахунках за свої ж помилки. А тобі шкода людину і ти щиро намагаєшся не бути причетною до цього кармічного розрахунку, якщо йому вже і потрібно десь вбитися, то хай собі знайде когось іншого. Розумієте? Нам не обов’язково тут у фізичному втілені, спричиняти страждання людині через ту домовленість душ, про яку часто згадують. От ніби душі домовляються від великої любові, нагадувати тут одне одному через больові досвіди. Це колективна угода. Тобто, якщо ти тут на Землі вирішуєш не шпиняти, це твоє право, твій вільний вибір. Ми нікого не підводимо тим, що ось так вибираємо. Потрібно дуже чітко для себе розуміти 2 ситуації, до речі. дуже актуальна аналогія із сьогоденням: людина вбилась об стіну, коли порушували твої кордони, чи ти порушив кордони людини, щоб вбити. Ми маємо право на свої особисті кордони і коли відстоюємо і захищаємо їх, тому що кордони наші тут були завжди — людина самостійно вбивається об стіну наших «переконань», а якщо людина просто тригеріть якісь наші хвороби і ми вирішуємо йому не знамо за що помститися, то кордони порушили вже ми, і якщо в’ємось ми, так це також буде справедливо. 

Але зараз не про це, зараз про те, що 15 років тому мені було шкода людей, тому що буфер часу був дуже великий, потрібні були величезні зусилля, щоб подолати «власну натальну карту» і на жаль в декого навіть якщо б в людини було бажання — не вистарчило би часу земного втілення.  А от сьогодні, коли я так само чітко розумію, що можливість є у кожного, мені нема кого і за що шкодувати. Сьогодні і буфер часу дуже м’який і можливостей безліч і інформації і запити відпрацьовуються моментально. Все що сьогодні потрібно це стійкий намір, людина втомилась від того, як жила раніше і хоче жити інакше — все. Їй дадуть і знань і енергії і провідника, все що вона готова буде взяти. І сьогодні це справжній реальний вибір бути людиною чи не бути. От дивіться, не будемо про якість клінічні жахіття просто беремо ті типи прив’язаностей про які я писала раніше. Що таке уникаючий тип? це «в мене брак енергії (емоцій) тому, кожного разу як ти наближатимешся чи навпаки виникатимуть якісь суперечки — я тікатиму, тобто знецінювати і ти повинна /повинний зрозуміти, що я захищаю своє хворе Его, так — так, не нашу дружбу, партнерство, любов, тебе, а саме своє хворе его. Самолюбство — моя цінність». Що значить тривожний тип прив’язаності? » я буду постійно переслідувати тебе своєю увагою і контролем, бо мені бракує енергії (емоцій) тому мені потрібно багато твоєї енергії, я за нею і прийшов/прийшла в ці стосунки, тому вимагатиму, але, мої склянки так добре побиті, тому мені завжди бракуватиме енергії і я завжди її вимагатиму», тривожно — уникаючий » в мене замало своєї енергії, тому я постійно вимагатиму твою, але віддавати я не буду, вона мені потрібна, щоб злити у дитячі травми».  Тобто, людина, яка не вважає себе достатньо цінною, щоб витратити на себе 2 роки свого життя, готова «споживати» ваше життя. Чудова пропозиція. І десятки психологів готові нам дати пораду, як краще віддавати своє життя цій людині. Людина не вибрала себе, чи потрібно нам обирати її? Але, Земля — це планета вільного вибору.