Поняття особистих кордонів здається абстрактним і незрозумілим лише до тих пір, доки не переводиш його у реальну вартість.
Порушення особистих кордонів і наша неспроможність сказати «ні» вартують нам, в першу чергу, втрати близьких людей і кола зовнішньої підтримки, що вони формують.
Річ у тому, що кожного разу коли ми погоджуємось з іншою людиною, переступаючи через власне «не хочу». робимо щось для іншої людини через власне «не можу», в середині нас накопичується протест у вигляді люті. Якій «не заспокоїться» доки не буде виплеснутим. В соціумі нас обмежують ролі і стандарти, а в колі близьких ми, зазвичай, почуваємось достатньо вільними і достатньо в безпеці, щоб ослабити контроль і виплеснути емоції. Ось і виплескуємо … лють.
Так людина яка на людях вся така «живчик-позитивчик», завжди готова усім допомогти і усім догодити — вдома виплесне на близьких усю лють, накопичену через те, що поступалась власними інтересами, справами і часом, роблячи для інших те, що не хотіла робити насправді.
Так само, дорослі люди, які звикли постійно виконувати усі примхи батьків, через внутрішнє «не хочу/не можу», зриваються на партнері по шлюбу.
Так само, класичні «підкаблучники», стають тиранами на роботі.
Дехто, навіть створює спеціальний «близький круг» із залежних від нього людей (коханки/коханці, боржники, друзі, шанувальники), щоб завжди мати простір, у якому можна виплеснути накопичену лють.
Класично це виглядає так:
На роботі:
-Так, так, звісно, я все зроблю, мені не важко
Внутрішньо:
-Вони мене задовбали і взагалі зі мною не рахуються
Вдома:
— Скільки разів тобі повторювати, щоб ти не розігрівала/не телефонувала/не робила/тощо. Ти все робиш спеціально, ти постійно мене бісиш
В цьому є лише 1 плюс: завжди легко визначити, кого людина, що не вміє відстоювати кордони вважає по справжньому близькою і з ким почувається у безпеці. По тому, на кому людина зривається за все своє внутрішнє незадоволення. Але, так собі знання, скажу я вам. Розуміти, що людина тебе ображає чи принижує тільки тому, що за кимось «носить капці» і в інших місцях дозволяє витирати об себе ноги — таке собі розуміння.
Ось так, кожне наше «промовчу/потерплю/ну, не можу ж я відмовити» коштує нам стосунків із нашими близькими. Незадоволення ситуацією завжди знаходить свій вихід і нам обирати, буде це «ні» для сторонньої людини, чи буде це «ти — нездара» для близької.