Багато хто з нас інколи замислюється – чи не є я нарцисом? Адже подекуди ми поводимося егоїстично, зосереджуємося на власних амбіціях, можемо маніпулювати чи зриватись на крик. Проте, справжній нарцисичний розлад трапляється набагато рідше. Розберімося у відмінностях.
Основні ознаки, що ви не нарцис:
1. Ви обговорюєте не лише себе, а й інших людей, їхні проблеми.
2. Вам не потрібно завжди бути в центрі уваги.
3. У вас немає відчуття, що вам щось належить за факт народження.
4. Ви адекватно оцінюєте свої досягнення, без перебільшень.
5. Ви вмієте слухати інших, йти на компроміс.
6. Вас хвилює доля оточуючих, ви їх не принижуєте.
7. Вам не потрібні постійні компліменти від інших.
8. Ви не використовуєте людей заради власної вигоди.
9. Ви не надто переймаєтеся думкою оточення.
10. Ви берете на себе відповідальність за помилки.
Отже, якщо ви критичні до себе, емпатійні, чесні — швидше за все ви не нарцис. Просто ви поважаєте себе і розумієте власну цінність.
Крім того, ніхто так часто не називає себе нарцисом. як жертва нарциса. Тобто, окремі нарцисичні риси з’являються в людей в наслідок тривалого психологічного тиску. Наприклад, жінки-нарциси (чи з іншими розладами) дуже люблять доводити партнерів до криків і скандалів, щоб потім мати вдосталь можливостей: соромити, звинувачувати, жалітися іншим. І чоловік може вийти з таких стосунків із запитанням: «я нарцис чи справжній психопат». На справді не те, не інше. Це лише травма після стосунків. Навіяне партнером враження про себе.
Також, окремі риси можуть бути виховані батьками (особливо батьками — нарцисами) як стандартизована модель поведінки чи запозичені у кола спілкування як ефективна модель досягнення мети.
Не поспішайте займатись самокритикою і самодіагностикою.
Людина зі справжнім нарцисичним розладом — буде останньою хто запідозрить що вона нарцис.
У переважній більшості випадків мова йтиме про звичайні поведінкові захисні механізми у наслідок високого рівня внутрішньої непевності, про дитячі травми пов’язані з поняттям сорому, про страх бути вразливим. І ось це все спричинятиме до окремих поведінкових моделей, що лише схожі зі справжнім розладом.
Тобто, якщо ви задали собі запитання: чи не нарцис я, і хотіли б самі від себе почути відповідь «ні» (тобто, ви не готові пишатись наявністю цього розладу) з ймовірністю 99% мова лише про звичайні окремі нарцисичні риси. Не розлад, а неповне дорослішання.