Ми так звикаємо не транслювати свої справжні емоції і свої бажання, що починаємо транслювати їх через блоки, а не реалізацію. А потім дивуємось, чого нас не розуміють навколишні і Всесвіт.
Всі, напевно, чули, що не можна загадувати бажання через «НЕ», усі бажання мають мати стверджувальну форму, наприклад, замість НЕ хворіти, бажання має бути:  Бути здоровим. Кажуть, що всесвіт не розуміє частки НЕ.
Не вважайте Всесвіт «недолугим», він розуміє більше, ніж всім нам здається. Тут питання не в формулюванні, а в нашому світосприйнятті і взаємодії зі світом.
Не хотіти і не мати бажання.
Саме наші бажання здійснюються.
Я не хочу сваритись — зовсім не означає, що моє справжнє бажання не сваритись.
Скоріш за все, в цей момент я хочу вирішити питання без скандалу/не вирішувати це питання саме зараз, бо зараз хочу іншого/хочу, щоб людина мене зрозуміла.  Моїм бажанням в цей момент може  будь — що, але ми так не звикли транслювати, що використовуємо майже натяк. Хто нас тут повинен зрозуміти, якщо в цей момент навіть ми самі не завжди знаємо відповідь на запитання: чого ми насправді хочемо?
Спробуйте, у спілкуванні з людьми, оце «не хочу сваритись» замінити своїм справжнім бажанням, ви здивуєтесь на скільки краще люди почнуть вас розуміти.
А оце «я не хочу з тобою спілкуватись»? Коли наш співрозмовник сприймає це однозначно як «відсутність бажання спілкуватись». А ми на справді, хочемо, щоб він зрозумів/хочемо побути в цей момент на одинці з думками/хочемо ніколи не спілкуватись саме з цією людиною.
Чого ми хочемо? І що нам треба?
Ми звикаємо, що на наші бажання і не бажання мають бути якісь причини і їх постійно потрібно «виправдовувати», якщо не можемо виправдити — приховуємо за тим, що можемо пояснити.
— Я не хочу йти гуляти
— Чому?
— Я не хочу йти гуляти, бо там дощ
або
— Я не хочу йти гуляти
— Для чого?
— Для того, щоб побути в теплі і затишку. В цей момент я бажаю тепла і затишку.
Спілкуйтесь через свої справжні бажання із собою і людьми і вам не доведеться щось просити у Всесвіту.