Першим кроком потрібно визначити причину, з якої ви хочете відновити стосунки у форматі «горизонту очікування». Тобто, не через те, що було, а що саме ви хочете отримати від такого «поновлення».
На жаль, в більшості випадків вас буде «кликати назад» якась ваша травма/незакритий гештальт/потреба/нецілісність. В старшому підлітковому віці існує навіть модель «через помсту», тобто «відновити, щоб покинути першим».
Фактично, саме цей крок найважливіший. Ви або знайдете свою травму (страх самотності, потреба в любові, хвороблива прив’язаність, ображене самолюбство, бажання відновити впевненість у собі тощо) і зможете нею зайнятись, або чітко сформулюєте для себе «для чого мені ці стосунки».
Зверніть увагу на те, що є різні причини розриву:
якщо причина розриву у фізичному або психологічному насиллі чи залежностях (алкоголізм, наркоманія, ігроманія тощо) — розглядати поновлення стосунків не потрібно. Оскільки мова про патологічні зміни в особистості, що несуть загрозу для життя і здоров’я і на які ні ви, ні партнер самостійно вплинути не можете, без допомоги фахівця. Зраду (у всіх її видах) сюди не додаю, оскільки кордони етики і моралі — це рішення пари. Моя особиста думка — це точка неповернення, але це «моя думка», а не якесь правило.
Другим кроком офіційна наука радить дати собі декілька місяців на «загоєння ран і відновлення» до прийняття остаточного рішення. Загалом, з точки зору процесу порада цілком логічна, «не приймати рішення поспіхом», вийти з під впливу емоцій, відновити ресурс, переконатись, що це не наслідок травми.
Ніби, все логічно. Але є нюанс.
Ця порада не може бути універсальною в сучасному суспільстві. Хоча б тому, що якщо причиною чи ініціатором розриву були саме ви, то чим довше пауза в стосунках, тим більше ваш колишній партнер стає впевненим в тому, що ось таке ваше рішення. А якщо згадати, що досить часто відповідальність за розрив спільна, попри те, хто поставив останню крапку…. А якщо уявити, що більшість розривів відбувається «непроговореними», тобто не з’ясованими і оце «прагнення до поновлення» — це бажання закрити гештальт, тобто «все з’ясувати і зупинити ланцюжок власних здогадів»…. А ще, з часом ми або ідеалізуємо або демонізуємо колишніх (підлаштовуємо спогади) і таке інше…Все стає вже не таким однозначним.
Тож, ПЕРЕХОДЖУ В «МАГІЧНУ ПЛОЩИНУ» там трохи більше знань.
Уявімо, двох людей, які мають первинний зв’язок через тонкі тіла вищого рівня. Через родові системи, різноманітні егрегори «інтересів» і «пам’яті» минулих втілень. Весь світ в таких зв’язках. Велике павутиння. Коли ми вібруємо на певній частоті, на цю вібрацію як по доріжках приходять люди, з якими в нас щось «вібрує» в унісон. Тобто ті, з якими в нас можливий перетин сценаріїв життя через спільні цінності чи травми. Такий механізм дозволяє парі сидіти поруч в павутині і вібрувати в унісон, тобто коливання ставатимуть сильнішими і «притягуватимуть» усе, що відповідає таким коливанням. Є пари, які здатні утворювати надзвичайно потужні «синхрони», як торнадо, що закручує усі події так, як потрібно цим двом, і в залежності від того, яка частота такого синхрону події можуть бути різної якості. А є пари, які і самі не сильно вібрують (чим вищі вібрації — тим сильніші коливання) і з партнером не сильно збігаються, тому їх спільне місце на павутині або більшу частину часу вібрує на частоті одного (хто домінує), підлаштовуючи життя іншого, або хаотично міняється (якщо партнери домінують по черзі). Це досить примітивно, але точно описує процес зближення і творення. І також, сподіваюсь, робить зрозумілим те, що випадкових розривів існувати не може. Щось має відбутись в тій точці, де люди зблизились. А у випадку зі шлюбом — тим більше. Оскільки в пари формується власний егрегор (спільний банк думок і емоцій), який приблизно через 3 роки достатньо сильний, щоб «примусово» втримувати пару (бо його інтерес лише в кількості донорів/послідовників), а приблизно за 7 років, стає активним учасником планування подій і «планує» так, як його наповнили (якими думками і емоціями кожного з партнерів). Отже, розрив через 3 місяці стосунків — це ви просто по павутинні пройшли поруч одне з одним для якогось досвіду, зазвичай, воно не потребує збереження. А от стосунки від року — це вже стала енергетична структура, де ви певний час вібрували на «одній точці», приблизно в цей момент більшість або «виходить» зі стосунків, або ментально приймає рішення про спільне майбутнє (у всіх терміни різні, це приблизно, лише по циклах формування енергетичних зв’язків).
Коли пара зближується, окрім зв’язків на верхніх рівнях, з’являються зв’язки на тонких тілах нижнього рівня (цього втілення) емоції, думки, фізична близькість, духовні цінності і спільні інтереси — чим більше спільного, тим міцніше зв’язок. І тут уважно: відстань і час — це категорії цього світу і на енергетичні зв’язки на тонкому плані жодним чином не впливають. На зв’язки впливають думки, емоції і дії (як те, що ми потім розкладаємо на думку і емоцію).
Для того, щоб зрозуміти чи ваш фізичний розрив потребує поновлення, чи ні, потрібно розуміти, що у вас відбулось на рівні зв’язків.
Перекладу людською: Якщо в парі довгий час існує напруження, або «кожен сам по собі», або постійні конфлікти і підозри. Тобто все те, що ми називаємо «ця людина не відповідає моєму запиту на життя» (до речі це надважливе формулювання). Наприклад, я хочу тепла, спокою, затишку, а партнер «створює хаос, шум, безлад і дисгармонію» (грубо кажучи). І в такому випадку нам не потрібно навіть самим собі пояснювати з приводу розриву. На енергетичному рівні це виглядає як от я бачу своє життя ось так, а партнер перемальовує його в інші кольори. Все. Цього достатньо. Я зустріну людину, якій подобаються ті самі кольори. А партнер зустріне того, з ким в нього/в неї будуть спільні кольори. Для тих, хто не малює поясню: якщо одне й те саме місце перемальовувати в різний колір (я в свій, партнер — в свій) отримуємо лише бруд чи дірку, як варіант багато шарів фарби, що одного разу відлущиться.
І ось тепер, безпосередньо до «розриву».
Здорові стосунки — це енергообмін (тонкі плани). Доки ви «обмінюєтесь» — зв’язок існує. Якщо один партнер в певний мент «виходить з енергообміну» — це або споживацька позиція або дистанціювання і тоді, це не здоровий зв’язок, а «прив’язаність». Енергія в одному напрямку. Донор і споживач. Якщо ви вийшли з таких стосунків (не важливо хто ініціював) — немає чого поновлювати. Немає повноцінного зв’язку. І фізична наявність/відсутність (ні час, ні відстань) не змінять цього.
Але є такі історії, де люди от прямо як по підручнику «насолоджувались одне одним і разом життям», тобто перебували в процесі енергообміну. І тут відбулось щось, що пара «розбіглась». Це відбувається не часто. В більшості випадків, вам тільки здавалось що все добре, але це був перший сценарій (односторонній обмін) або став таким в якийсь момент.
Але, розбігтися, перебуваючи в енергообміні — це також існує.
І тут або ви спокійно прийняли таке рішення через незбіг (цінностей, розвитку тощо). Або: в житті одного з партнерів щось дуже сильно змінилось. Частіше одного, інколи обох.
Тобто, сценарії життя стали різними. Наприклад, один в парі займається власним розвитком, а інший «вже найрозумніший/Богиня», або хтось потрапив під вплив якогось оточення і не впорався — скотився до рівня оточення, або стосунки були кармічними, але «урок/завдання» вже закрите, або навпаки, хтось з партнерів щось сильно накоїв і в момент повернення «негативної карми»(це відбувається циклічно) сценарій «переписався».
В будь-якому випадку, це відбувається через те, що сценарій «де люди разом» втратив актуальність, залишився на іншій гільці подій. До речі, локальний випадок цієї ситуації, це «не перехід на новий рівень, наприклад, коли в людей був формат такого собі «приятелювання» і його потрібно було виштовхнути «в романтичну фазу», оскільки під неї було місце в сценарії і цього не відбулось. І місце ж під «романтичний чи шлюбний» формат. Так, що не даремно жартують, що «якщо довго дивитись на дівчину…… — можна побачити як вона виходить заміж».
Як бачимо, із всієї безлічі варіантів відновлення потребуються лише ті випадки, коли це здоровий зв’язок (обмін) і щось відбулось лише на фізичному рівні.
Тобто, для Всесвіту (як системи), в різних ви кімнатах чи на різних планетах — значення немає. Лише зв’язки тонкого плану. Тому, люди можуть відчувати надзвичайну близькість незалежно від відстані і часу.
А от думки, дії та емоції людей — ще як матимуть значення. Що люди роблять після фізичного розриву? Йдуть в скорботу, образу, лють, «у всі тяжкі», в апатію. І? А енергообмін нікуди не подівся, і ось це все «прекрасне» продовжує брати участь в енергообміні. Тобто, саме переживання фізичного розриву — отруює і розриває стосунки/зв’язок на енергетичному рівні. Тобто, люди «вбивають» свій зв’язок після фізичного розриву. І не має жодного значення у звинуваченні ви чи у самозвинуваченні і яку саме з негативних емоцій відчуваєте. І ось тут моє улюблене: «викладу фото з нічного клубу, щоб бачив. що мені і без нього добре» (щоб знав/щоб було боляче). Це виміщення люті, людина щойно запустила лють в обмін, зумисне спричинення страждань, тож якщо іншій людині в цей момент дійсно стане боляче — вона теж запустить лють. Доки зв’язок існує — ви труїте іншу людину. Чим довше ви дистанційовані і переживаєте негативні емоції — тим більше шансів на те, що зв’язок розірветься остаточно. І коли ви потім кажете «поновити стосунки» ви кажете «відмити і відновити зв’язок, після того всього бруду, який ви туди злили». А для «просунутих» нагадаю про «силу ритуалу» (повторюваної дії): чим довше ви повторюєте «мені це не треба/ну, і фіг з ним» і чим гучніші ваші емоції — тим сильніше ваше власне «закляття». От ви там тиждень в сварці і такі «та пішов він/пішла вона, не буду миритись першим». Це 7 днів в ритуалі з наміром «та пішов/пішла». Відсутність дії — це дія. Ви фактично «вимагаєте» щоб система визнала сценарій для вас не актуальним. В ритуальній магії — це називається «розводити дороги». І якщо «такий час», «така емоція», чи у вас «такі здатності». За 7 днів від спільного сценарію мало що залишиться. Ви стираєте і переписуєте. Декларуєте намір дією на потужньому емоційному ресурсі.
ТЕПЕР, ДО ПОНОВЛЕННЯ
Так, це можливо.
Психологи з цього приводу кажуть наступне: «той, хто був винен у розриві, має взяти на себе відповідальність за наслідки», ну, тобто, хто зруйнував довіру, той має її відновлювати. Звісно, логіка в цьому є, це звичайна «відповідальність» за своє життя і свої зв’язки.
Але, такі настанови часто сприймають невірно, і призводять до того, що виникає ситуація, коли один «бігає, вмовляє, випрошує», а інший в позиції «ну, от сам/а накоїв/накоїла, сам/а тепер мене і вмовляй».
Потрібно розуміти: відповідальність за ситуацію і її не повторення та відповідальність за спільне майбутнє — це різні речі.
Людина бере відповідальність за те, що сталося і за те, що робитиме інакше у майбутньому. Але яким це майбутнє буде — це відповідальність двох.
Тож першим пунктом тут має бути все ж таки «ДІАЛОГ». Без здорового діалогу нічого здорового не буває.
В діалог потрібно заходити, витягати в нього партнера, погоджуватись на діалог, якщо витягають тебе, бути чесним/відвертим, знаходиться у позиції «відповідальності», а не «перекладання провини на себе чи партнера», в такому діалозі має бути задекларована зрозуміла мета: їх 3 різновиди:
1. все з’ясувати, щоб розійтись спокійно,
2. все з’ясувати, щоб було зрозуміло, чи розбіжності принципові чи продовження можливе,
3. спланувати подальші дії і обмінятись домовленостями про майбутнє.
Ініціювати діалог не розуміючи власну мету діалогу — шлях в нікуди, і з більшою ймовірністю в загострення.
І тепер, ще раз з першого кроку:
ЯКЩО ВІДБУВСЯ ДВОСТОРОННІЙ КОНФЛІКТ, АБО ВИ ВИЙШЛИ З КОМУНІКАЦІЇ:
Повертаємось в адекватний психоемоційний стан.
Визначаємо чого б ми хотіли для себе, тобто, якого розгортання ситуації ми прагнемо. Від нашої мети залежить діалог який ми ініціюємо (логічно завершити, зрозуміти чи спланувати продовження).
Заходимо в діалог з партнером.
Досягаємо мети діалогу і виконуємо»правила» про які домовились. Це надзвичайно важливо, оскільки фактично ви починаєте «з нуля», або навіть трохи з мінуса.
ЯКЩО ПАРТНЕР ВИЙШОВ З КОМУНІКАЦІЇ (просто мовчки), АБО З ЙОГО БОКУ ВІДБУЛОСЬ ПОРУШЕННЯ (наприклад, зрада):
Повертаємось в адекватний психоемоційний стан.
Визначаємо чого б ми хотіли для себе, тобто, якого розгортання ситуації ми прагнемо. І чого нам тут бракує: логічного завершення, розуміння чи планування продовження від партнера.
Йдемо займатись своїм життям і своїми справами.
(чекати діалогу від партнера не потрібно, він або це зробить або ні)
Поясню, ваше бачення/рішення — це ваше бачення, але для діалогу потрібні двоє.
Якщо партнер вийшов з діалогу першим,
якщо партнер не бере на себе відповідальність за ситуацію,
якщо партнер не пропонує бачення майбутнього,
якщо партнер не бере на себе відповідальність за неповторення цієї ситуації у майбутньому — діалог здоровим не буде.
Нема діалогу — нема партнерства, немає партнерства — ви самі, якщо ви самі — у вас є тільки ваші рішення.
З іншого боку, все те саме, стосується вас, якщо ви «зробили», «ініціювали», «дистанціювались». Ну, тобто якщо ваші дії чи бездіяльність стали причиною розриву.
Тобто, ініціює той, на кому контакт перервався, це про відповідальність.
А готовність до діалогу повинна бути в обох.
По часу: 2 — 3 тижні.
Це той період, коли всі ваші розійшлися/зійшлися можна виправити, простим звичайним плануванням спільного майбутнього і відповідальністю за «неповторення ситуації» (я більше не буду перевіряти твій телефон/або тепер я буду уважніше до цього ставитись/або тепер я робитиму це інакше). Зверніть увагу, що саме ДІЯ важлива. Яких би інших змін ми не обіцяли, ми все фіксуємо обіцянкою своєї певної нової моделі поведінки. Саме за цією поведінкою партнер буде бачити «виконання домовленостей» і його довіра зростатиме.
Зверніть увагу на надважливий нюанс: якщо майбутнє потребує від вас поступитись власними кордонами чи зрадити власним цінностям (трошечки переступити через себе) — це майбутнє вам не потрібне.
Висновок такий:
не їжте одне одному мозок і не лякайте розставаннями як водяним пістолетом в дитячому садочку. Є рішення: «разом» чи «НЕ разом». Допоки «разом» все вирішується разом у чесному і відкритому діалозі з плануванням дій, що матимуть на меті неповторення ситуації і гармонізацію стосунків. Або в такому ж чесному діалозі потрібно зрозуміти, що у вас різні запити на життя.
А якщо «НЕ разом» — то це все одно не стосунки і втрачати, на жаль, немає чого.
І якщо ви розійшлися, ні в якому разі не занурюйтесь в образи, провини і різноманітні «прокльони». Поновіть стан, прийміть рішення і або виходьте в діалог, або дивіться чи прийшли з таким діалогом до вас.
Поновлення стану — це 3-4 дні. Прийняття рішення — 2-3 доби (це максимум, якщо у вас всі можливі дитячі травми, комплекси, ви ніколи не були в самоаналізі).
Тиждень.
Припустимо хтось поїхав у відрядження чи є інші саме технічні причини, що унеможливлюють діалог (хоча навіть не знаю як це в умовах наявності відеозв’язку, ну припустимо «відсутність інтернету) — ну ок, 2 тижні.
Інколи, в психології називають оптимальним термін для поновлення стосунків 3-4 місяці. Це пов’язано приблизно з таким планом: людина пропрацює свою травму, що тримала її в цих стосунках чи що була отримана в процесі розриву і прийме більш зважене рішення, щодо продовження стосунків. Крім того, саме за стільки часу приблизно, в нас наступає адаптація (відновлення) після токсичних стосунків. І тут питання вже в мене. Поновлювати стосунки після токсичних стосунків? А що ви там з першого разу не побачили? Окей, ви вийшли з терапії, а партнер туди сходив? Що зміниться? Через який чинник? Ну, якщо вся проблема була в вас, а ви з терапії — це чудово, але травма притягується до травми, і від вашого зцілення травма партнера нікуди не поділась. Сімейну терапію не дурень придумав.
Ніби все, якщо щось забула — перепитуйте.