Це 3 окремі поняття, які потрібно навчитись розрізняти, для утворення екологічних та гармонійних стосунків.
Якості — це характеристики певної людини: зовнішність, особисті якості, цінності, система поглядів на світ тощо.
Ставлення — це емоції і почуття, те, що ми відчуваємо до іншої людини, те, що думаємо про іншу людину, наше рішення щодо того, як ми транслюємо (Маніфестуємо дією) ці думки та емоції.
Стосунки — взаємодія, місцями зі стандартизованими правилами, місцями з варіативними/індивідуальними особливостями, і визначеним рівнем зобов’язань.

Як відбувається в підліткових моделях поведінки: ми робимо ключовим поняття Якостей або поняття Ставлення. Тобто, або «він/вона такий хороший/хороша/красивий/красива», або «я закохався/закохалась» і поняття Стосунків стає вторинним, оскільки перші 2 фактори ніби визначають необхідність і бажання їх наявності.

Але це погана стратегія, тому що:
Якості людини жодним чином не визначають, як людина ставитиметься до нас.
Якості людини не визначають, до якого формату стосунків людина готова/чи не готова взагалі, чи з нами.
Ставлення до людини — пов’язано більше з нашими Якостями, ніж з Якостями іншої людини.
Ніяке ставлення наше до іншої людини не зобов’язує нас до побудови стосунків чи їх відсутності.
Ніяке ставлення іншої людини до нас не зобов’язує нас до побудови стосунків.

Мова про 3 окремі категорії.
Побудова стосунків — це навички дорослої людини. Тобто, емоційно-зріла особистість може будувати різні формати стосунків не спираючись на власне ставлення до людини чи її якості. Наприклад, у вас є колега, якого ви не вважаєте «хорошим» і ваше ставлення до нього «погане», але як доросла людина ви можете побудувати з ним відносно ефективний формат взаємодії.
У стосунках визначне і вирішальне — це кордони і відповідальність. Якщо для підтримання стосунків вам потрібно жертвувати своїми інтересами. цінностями, поступатись кордонами — це погані стосунки (залежні, токсичні)
Як зі мною можна поводитись і на яку відповідальність я готовий -ці критерії визначають на який формат схожі ваші стосунки: на дружбу, романтичні стосунки, шлюб, приятелювання, співробітництво, працюємо на когось чи хтось працює на нас тощо. Говорю «схожі», бо окрім якихось загальних стандартів форматів стосунків є ще індивідуальні правила в кожній групі людей. Фактично стосунки — це обговорений контракт між двома людьми. Взаємодія за правилами, однаково зрозумілим обом.

Ставлення до людини по справжньому стає важливим лише у особистих стосунках (там, де важлива саме особистість). Тобто, як ви ставитесь до людини на роботі — не важливо, а у шлюбі чи дружбі — важливо.
Наше ставлення зумовлюється тим, на скільки збігаються наші травми чи цінності. Тобто, зазвичай ми не обираємо кого любити чи ненавидіти, АЛЕ обираємо як це проявляти/демонструвати/транслювати, оскільки емоція і почуття будуть залежними від наших власних характеристик (якостей), а спосіб прояву від нашого вибору/рішення.

Зверніть увагу, коли люди говорять про свої емоції і почуття вони використовують 2 різних формати: 1 Описують які ви, ваші Якості через «я вважаю/я думаю/ти….» 2. Описують своє ставлення/почуття до вас через емоції і почуття.
Уважно! Мова про Якості і Ставлення, тобто, жодне зізнання в любові чи ненависті, жоден дифірамб чи образа — не передбачають автоматичного розуміння формату стосунків. Формат стосунків завжди потрібно визначати окремо і зрозуміло для обох. Є різниця в тому, «що я про тебе думаю/відчуваю» і у яких стосунках хочу чи не хочу перебувати. Я тебе кохаю — не дорівнює «ми одружимось», «з тобою цікаво» не дорівнює — ми вже друзі. Тому, зазвичай ми і демонструємо ставлення, щоб з цього вже обидва могли прийняти рішення про стосунки. Я ставлюсь до тебе ось так, а я ставлюсь до тебе ось так, і як результат можуть відбутись чи не відбутись стосунки. Оскільки стосунки — це вибір. Ми нікому ними не зобов’язанні і як дорослі люди можемо їх обговорювати.
От всі ритуали залицянь вони про що? Продемонструвати ставлення, щоб «схилити» людину до прийняття рішення про певний формат. Тому, що саме в демонстрації ставлення ми Демонструємо і себе, свої якості, а найголовніше збіг чи не збіг цінностей.
В сучасному форматі, люди зазвичай, просто фіксують пропонований формат стосунків статусами, називаючи одне одного: колего, друг, коханий. Тобто, називаючи людину певним словом ми ніби пропонуємо формат і у відповідь чуємо таке саме слово, як підтвердження.
І тут уважно, у вас може бути не однакове розуміння формату, наприклад якщо ми «зустрічаємось», один може розглядати цей формат як «гарно проводимо час разом», а інший «перевіряємо стосунки для побудови у майбтньому шлюбу». Ми часто потрапляємо в ось цю пастку, коли нам здається, що ми з людиною розуміємо одне одну і дуже схожі і сприймаємо слова/статуси як зрозумілий для нас формат, а потім виявляється, що просто розуміли по різному. Звертайте на це увагу і перевіряйте на спіпадіння.

Отже, хто і який і як ми ставимось — не є жодним зобов’язанням до стосунків, обіцянкою стосунків, визначенням стосунків. Можна дуже любити людину і жодним чином не взаємодіяти, а можна сприймати людину майже беземоційно, на рівні «нормально» і прожити 20 років в шлюбі. І так само, можна вважати людину найкращою в світі і не підтримувати з нею жодного зв’язку, а можна вважати людину ще тією падлюкою і прожити 20 років в шлюбі.

ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО ОСОБИСТІ СТОСУНКИ
Стосунки — це більше про наші навички, ми їх можемо напрацьовувати у стосунках усе життя, але стосунки це про відповідальність/готовність до певного формату — тому, людина може бути не готовою до формату.
Є чудова людина, до якої ми ставимось найкращим чином, але в нас інші пріоритети, чи ми взагалі не готові до утворення зв’язку з будь-яких внутрішніх і зовнішніх причин — стосунки не відбудуться.
Є чудова людина, до якої ми ставимось найкращим чином, але людина демонструє до нас погане ставлення — стосунки можуть бути лише токсичного формату.
Є чудова людина, до якої ми ставимось найкращим чином, людина ставиться до нас найкращим чином і ми пробуємо будувати різні формати взаємодії.

Якщо людина ставиться добре, а взаємодію у стосунках зовсім не розуміє/не має навичок — це саме по собі не проблема. Вчитись розуміти і взаємодіяти можна в двох. Разом навчатись і навчати одне одного, головне, щоб обидва хотіли навчатись і будувати.

Зверніть увагу: ставитись до людини добре ми можемо з різних причин, не обов’язково через якісь особливі почуття, наприклад, «от людина про мене турбується і забезпечує соціальний статус тому, я ставлюся до неї добре» при цьому «не зрозуміло як я буду ставитись до людини, якщо вона перестане про мене піклуватись і забезпечувати соціальний статус» і тоді «я готова/готовий вчитись будувати стосунки, доки моє ставлення зберігається (доки турбота і статус для мене цінні)» або «Я не готова/не готовий працювати над стосунками, бо їх збереження не є для мене достатньо цінними (турбота і статус)». Тобто, не романтизуйте, хороше ставлення — це не завжди про кохання і готовність до «вчитись будувати стосунки» — це часто зовсім про інше. Все залежить від цінностей людини. Тобто, якщо людина бачить для себе щось цінне — це може бути для неї стимулом для побудови, але має значення, що саме цінного вона бачить.
Навіть коли ми кажемо, що людина гарна, розумна, весела, активна, зосереджена, тощо  і ніби ось за це ми її і любимо, ми навіть самі для себе повинні розуміти, з якими нашими цінностями це збігається. Тобто, «отримуючи» ці якості «від людини» які цінності ми збільшуємо у своєму житті? А також, зверніть увагу, чи віддає людина вам ці цінності. Тобто, вона красива, але тільки для «виходів в люди», а вдома демонструються ознаки «занедбанності» — тобто, вам не віддають. Або він, розумний, але ніколи не дасть вам поради і відповідальність за прийняття рішення перекладе на вас — він також не віддає вам ту. цінність, яку ви в ньому вбачаєте. Тобто, розрізняємо: які свої цінності ми бачимо в іншій людині і які з них, дійсно зєявляються у нашому житті (що вона віддає НАМ). Нагадаю, що тут особиливо небезпечно, коли людина демонструє модель: «ставлюсь до чужих краще, ніж до своїх».

Якщо ви перебували у «поганих» стосунках, кричати, що «мій колишній — козел», це не зовсім правильно. Стосунки були поганими, але вони були погані, бо 1. їх не вміли будувати, або 2. людина ставилась до вас погано, і тільки 1 з трьох варіантів, це Якості, тобто, 3. що він дійсно козел.

І від якості ось такого компонентного аналізу буде залежати те, на скільки якісні стосунки ви зможете утворювати. Бо, ви будете розуміти де і у чому насправді проблема.

Пам’ятайте, що Якості людини — це більше наше надумане, навіть поняття вроди/розуму — відносні. А от цінності людини — це об’єктивна, стабільна прозора База, яка є у Дорослих (зрілих), тобто, потенційно готових до тривалих стосунків людей. Саме те, які в людини цінності і як вона їх будує чи не будує, визначає багато характеристик самої людини.
Захоплення, картина світу, навіть риси характеру — можуть змінюватись, а цінності залишаються сталими все життя, а морально-етичні цінності розкажуть про те, як людина «Не готова» досягати цілей — і це надзвичайно важливо. Важливий збіг цінності не на рівні слів, а на рівні понять. «Яка цінність, як ти її бачиш, що це для тебе, як виражена у житті (в чому і кому), як ти її досягаєш». Все решта в людині — це приємні бонуси.
Можна захоплюватись красою, розумом чи почуттям гумору інших людей, нам може подобатись це спостерігати чи з цим час від часу контактувати (сходити на концерт зірки чи перегляд фільмів з улюбленим актором), але, для якісних тривалих стосунків нам потрібен збіг наших цінностей.

Ставлення. Для тривалих стосунків цей параметр має бути чітко визначений. «Що я думаю про людину, що відчуваю до людини і яким чином це демонструю/транслюю». Саме демонстрація ставлення — найчастіше стає інструментом маніпуляції та ілюзії. Тому, що ставлення — головна рушійна сила і всі маніпулятори про це знають. Саме ставлення — найскладніший елемент цієї математики, оскільки в ньому одразу 3 компоненти: що людина думає, що відчуває і що «вирішила/вирішив» з цим робити.
Наприклад, маніпулятор, може взагалі нічого не відчувати, а демонструвати діями ВСЕ.
З іншого боку, людина може відчувати ВСЕ, але прийняти рішення демонструвати/транслювати інше.
І не забувайте, що є ще такий момент, що ми можемо по різному сприймати/зчитувати трансляцію іншої людини.
З урахуванням всього цього, в нас є тільки одна можливість визначити ставлення людини «збіг слів і дій протягом тривалого часу».
Маніпулятор не готовий довго робити те, що йому не подобається, а людина з невизначеною позицією, зазвичай, казатиме одне, а робитиме інше.
А от коли для самої людини все зрозуміло і мова не про маніпуляцію, слова і дії збігатимуться протягом тривалого часу. Бо для людини це не буде чимось «і ще одна дія», вона просто поводитиметься так, як відчуває і тут немає обмежень по часу.

ПОВАГА, ДОВІРА, ТУРБОТА
Повага — це не індивідуальна особливість, а стандарт будь — яких дорослих стосунків, для емоційно-близьких чи партнерських — додається Довіра, а там де Любов — там Турбота (це не соціальні стандарти, це з енергообміном така специфіка).
Зневагу демонструватимуть ті, хто не бачить в вас особистість, тобто, мова йтиме лише про задоволення власних емоційних потреб людини (Ви другорядні по відношенню, до потреби людини і тому, тут часто відбувається перемикання на іншого партнера, який здатен більш якісно задовольнити емоційну потребу),
Не Довіру в емоційно-близьких стосунках демонструють або ті, хто постійно бреше сам, або ті, хто захищає власну травму. (якщо партнер дає об’єктивні підстави для недовіри і ми її демонструємо — це цілком нормально). Тобто, тут також йде мова про орієнтацію на задоволення власної емоційної потреби і другорядність іншої особистості.
Не піклуються про іншу людину ті, хто не відчуває її «продовженням себе» (а саме таке відчуття побічне від Любові), тобто не Любить або ті, хто і про себе не піклується (а це зазвичай, травма, що не дає пропускати Любов через себе, тобто людина поки не може відчувати це).
Зверніть увагу, ми всі по різному розуміємо турботу і піклування. Зараз мова про той формат, коли ми фізичними діями підтримуємо людину в її інтересах.
Тобто, не нав’язуємо свої поняття про щастя і не виражаємо «теоретичне занепокоєння».
Але інколи людей просто не навчили турбуватись і вони виражають це «як можуть», але, ось це «як можуть» буде дуже сильно відрізнятись від «приносити себе в жертву» і «перевиховувати», спровоковані травмами.
Практичні приклади:
Фізично:
— бачимо доглянуту людину, що приділяє час собі, якщо при цьому вона не знає потреб партнера, не турбується — тут точно мова не про любов.
— якщо ми бачимо людину, що не піклується про себе, але піклується про інших — це також не любов.
Емоційно
Якщо бачимо людину, що намагається перевиховати людину чи очікує її змін — не про любов
Якщо бачимо, що іншу людину знецінює, не поважає, не враховує інтереси — теж не любов.
Тобто, тільки навчившись піклуватись про себе і поважати себе, ми можемо навчитись Любити, тобто ніби розширити зону нашого з себе на себе та іншу людину (турбота, прийняття).
Саме тому, коли мова йде саме про любов, люди найменш схильні терпіти зневагу, знецінення, відсутність зобов’язань чи турботи. Оскільки, щоб дійти до здатності любити, потрібно віднайти самоповагу, відчуття власної гідності, навчитись чути себе і приймати.
Тож, якщо протягом тривалого часу людина демонструє ігнорування, дистанціювання, зневагу — «лишіться того ровера». Ви ніколи не знатимете напевно, що людина думає чи відчуває, вам достатньо знати, що вона вирішила з цим робити. Чому вона вирішила зробити саме так…. Це риторичне запитання, люди мають право обирати і людина обрала. Тобто, прийняла рішення «що повідомить вам про те, що ставиться до вас ось так».

Причина тут завжди всім цікава, але досліджувати її не обов’язково, дивіться:
— Людина дійсно погано про вас думає чи відчуває негативні емоції — тому так і демонструє, все зрозуміло,
— Людина використовує маніпулятивні технології з дитинства (відчуває одне, демонструє інше) — домагається свого больовими методами, це не тільки про інфантильність, це про відсутність Поваги (дивимось вище). «Удавати» — це характерна підліткова поведінка. Людина зосереджується на своїй травмі і що в цей момент бачить/відчуває інша людина для неї не важливо. Це про неготовність до здорових стосунків.
— Людина прийняла рішення про припинення стосунків і демонструє це таким чином — теж, все зрозуміло. Так, це не гарно, це по дитячому, але інколи людям важко припинити стосунки «покинути», тому, вони поводяться так, «щоб їх покинули».

Все, більше причин не має. Вами або намагаються маніпулювати «через біль» або стосунки з якихось причин втратили для людини актуальність. Вам дійсно цікаво, чи вас дресують, щоб ви стали зручнішими чи дійсно втратили цікавість до взаємодії?

Будувати стосунки — це навчання на все життя. І вирішальний фактор тут наявність бажання. Готовність двох людей на внутрішні зміни, для покращення якості енергообміну.
Бажання виникає тоді, коли людина усвідомлює для себе цінність свою і цих стосунків.
Зверніть увагу — приносити в жертву свої цінності, кордони та інтереси — це не готовність навчатись, це про травму, про розчинення в іншій людині, про залежність. одні стосунки, що вимагають від нас втрати себе — не варті свого існування.
«Я відчуваю ці стосунки достатньо цінними для мене, щоб навчатись їх будувати, ціннішими за мої страхи, комплекси і решта. Цінними — з різних причин, через емоції чи просту матеріальну вигоду. Але якщо, хочу отримувати щось у наслідок взаємодії, то вчитимусь її будувати доки, доки це можливо зі збереженням моїх цінностей і особистих кордонів».
Тобто, все питання в достатності цінності. Фактично стимулу чи мотиву.
Якщо ця взаємодія цінна — мотив є, якщо в мене Пиха, надвартість. страхи і все решта цінніші, за ці стосунки — мотиву немає.

Якщо людина у стосунках з вами не йде на контакт, відмовляється обговорювати проблеми і разом знаходити рішення, відмовляється встановлювати спільні правила чи не виконує їх, тобто, знаходиться в позиції «в мене своє бачення», замість «ми будуємо разом» — з якихось причин людина не відчуває ці стосунки достатньо цінними для збереження. Або не знає своїх цінностей, або не бачить їх у цих стосунках.
Наголошу, потрібно знати сої цінності і розуміти їх і якщо у стосунках ви їх бачите — пропонуйте людям утворення стосунків. Таким чином ви збільшуєте кількість цінного у вашому житті. Ваше життя набуває сенсу, у вас відбувається розвиток. Тому, якщо ви у своєму житті, забиваєте місця людьми, що є лише тому, що «немає нічого кращого», або, тому що ви залежні від травми чи думки оточуючих, ви вже не віддасте це місце своїм цінностям, це як «назавжди мертва зона». Простір заповнений, але в ньому нічого не зростає.
Нагадаю важливе, якщо ви зустріли людину в якої є для вас цінності (вони є і вона готова віддавати) а у вас є цінності для людини (є і ви готові віддавати) — це бонус/виплата, за багато зусиль докладених у минулому. Відмовляючись від таких людей, ви фактично відмовляєтесь від виплати. Тобто, якщо забиваємо життя мотлохом, через страхи, то не залишається місця «приймати Дари».