Ви як з цього приводу?
Де межа?
Я не буду її зараз проводити, просто підвішу тут тему «на подумати».
Будь-яке категоричне твердження про крайнощі — завжди помилкове. Навіть Всесвіт залишає нам варіативність, хто ми такі, щоб обмежувати Всесвіт?
Інколи, за категоричністю приховується лише страх, біль і пиха, тому, перед тим, як піти в будь-яку категоричність, не забувайте перепитувати себе, чи це не біль, не страх і не пиха приймають це рішення.
Найчастіше, фрази про те, що не потрібно нікого тримати, що треба відпускати легко і твоє від тебе нікуди не дінеться — лунають від людей які бояться бути неприйнятими або знехтуваними. Це страх.
А про боротьбу за стосунки найчастіше кажуть ті, кому в наслідок дитячих травм потрібне постійне підтвердження любові зрозумілою їм мовою екзальтованої поведінки. Потім і те і інше повторюють вже всі підряд в залежності від власних життєвих обставин. ОБСТАВИН. Залежність від обставин, а не власних поглядів на життя і цінностей — це проблема. Наші справжні цінності не змінюються від обставин. Тож, коли ваші думки продиктовані досвідом і обставинами, переконайтесь, що вони дійсно відповідають вашим цінностям.
І моя особиста думка: все життя потрібно вчитись будувати, берегти і рятувати цінні для нас стосунки, вони наш скарб і чудова мотивація викинути на смітник дитячі образи, пиху і страхи. Стосунки — це чудовий процес енергообміну і творення…. допоки наша особистість не менш цінна для партнера, ніж ці стосунки. Про що це я? про повагу до джерела отримання. До партнера по скарбничці. Інколи люди так захоплюються користю, яку отримують від стосунків, що забувають, що десь там по іншу сторону від скарбнички — жива людина, з цінностями, кордонами, поглядами на життя. Чому жодні дорослі стосунки не обходяться без поваги? Повага — це декларація того, що за дивідендами зі скарбнички ми бачимо живу людину.