Дорослі люди в будь — яких стосунках висловлюють готовність і беруть на себе зобов’язання вкладати у стосунки. Фактично, обмін відбувається не зовсім напряму «від людини до людини», а через зв’язок, що утворюється. Тобто, ми «вкладаємо» не в іншу людину, а в підтримання зв’язку. Наприклад на роботі, для того, щоб стосунки існували один вкладає гроші, інший — роботу. Люди вкладаються разом в зв’язок, щоб від цього зв’язку, як зі скарбнички кожен отримав своє. Хтось зростання бізнесу, хтось зростання особистих доходів. І це здоровий екологічний зв’язок.
У романтичних стосунках чи дружбі біда починається там, де ми починаємо вважати, що «вкладаємо в іншу людину». Так ми стаємо Жертвою, обслуговуючою структурою. Але формально, ми вкладаємо в скарбничку, з якої нічого не беремо. Не беремо, бо не вміємо, або не беремо, бо там для нас нічого не має — це вже окрема історія.
Отже, стосунки — скарбничка.
Перед тим як стосунки утворювати, ми демонструємо те, що готові вкладати в неї, що в нас є і що ми інвестуємо у підтримку цього зв’язку. Якщо інша людина демонструє байдужість, чи знецінює те, що ми пропонуємо — ми розуміємо, що наша пропозиція не цінна, а більше нам запропонувати немає чого. І доросла людина просто розуміє, що «угода не відбудеться». А коли ми в дитячій позиції, ми намагаємось продемонструвати наявність в нас того, що може зацікавити партнера, і чого там тільки немає і відверта сексуальність, і кредит, щоб купити айфон, і удавання наявності рис характеру. Ми розмахуємо цими переліками, як рекламними буклетами бачимо зацікавленість партнера і утворюємо зв’язок, але ми не можемо покласти в скарбничку те, чого в нас не має, те, що ми лише задекларували, ані рис характеру, ані моделей поведінки, ані відчуттів чи матеріальних цінностей. Тому, в певний момент відчуваємо «обманутість». Намагаємось заповнити скарбничку тим, що є. Але, ми декларували інше, друга людина декларувала інше. І відповідно, кожен з нас розраховував взяти зі скарбнички інше. Чи от як на роботі «на справді, я не вмію цього робити» «насправді я платитиму в 2 рази менше». Навіть, якщо в скарбничку і кладеться щось цікаве, ось ця брехня і горизонт очікування назавжди залишають свій осад. Дорослі, з таких стосунків виходять, оскільки «з брехні нічого доброго не починається» діти, що відчувають що самі прибрехали, в цілому нормально зживаються з брехнею партнера.
Людина яка знає свої цінності і живе ними, завжди знає, що вона «може вкласти» і що є для неї цінним для отримання. Тому, вкладаючись у стосунки, ми не почуваємось виснаженими чи використаними, бо ми живемо як і жили, віддаємо те, що маємо, і отримуємо ще якість цінності.
Якщо ми не знаємо своїх цінностей, ми намагаємось покласти те, чого не маємо, беремо що дають, знецінюємо те, що нам дають, бо розуміємо, що людина дає нам щось цінне, а ми не даємо і щоб «вирівняти» обмін — знецінюємо отримане.
Тож, дорогі мої і хороші, пропонуйте лише те, що у вас є, що для вас цінне і ви готові віддавати, якщо стосовно вашої пропозиції демонструють байдужість, чи ще гірше «знецінюють», вам має бути байдуже чи реально людина так оцінила вашу пропозицію, чи «удає», бо в неї «свої розклади в голові», тому що це або різні з людиною цінності, або людина намагається вами маніпулювати. І якщо для вас цінне те, що людина задекларувала і кладе у скарбничку стосунків — ніколи не давайте людині підстав подумати, що вам байдуже, чи для вас це нецінне, доросла людина в такому випадку просто «відкличе свою пропозицію», щоб не нав’язувати те, що для вас непотріб. Бо Дорослі віддають цінне/цінності і не дозволяють поводитись з ними, як з мотлохом.
Декларація готовності вкладати, зобов’язання вкладати, важливість виконання домовленостей обома сторонами, демонстрація цінності для вас того, що ви отримуєте. Так виглядають будь-які чесні і дорослі стосунки.
Якщо у вас не так — шукайте дитячі травми і підліткові шаблони.

Покажу на прикладі, чому в стосунках в нас не «прямий обмін», а саме через скарбничку.
Класичний приклад:
«Моя цінність Краса, тому в мене все красиве, я доглядаю за собою і дружину також обираю красиву, тобто, людину яка декларує зобов’язання бути красивою» (і там вже зійшлися чи не зійшлися у поняттях краси).
Або ж:  «Мене не цікавить краса інтер’єру, краса речей, взагалі краса — це, напевно добре, але не моя цінність, але дружину я обираю красиву, бо для мене це елемент Статусу. Тобто, інша людина покладе в скарбничку Красу, а я візьму зі скарбнички свою цінність — Статус».

Наприклад, «Я постійно навчаюсь, моя цінність Розум, тому я буду шукати Розумного чоловіка».
Або ж: «Я вважаю, що моя цінність — це Надійність. Тому я намагаюсь бути надійним партнером, а надійним чоловіком, може бути тільки Розумний. Тому шукатиму розумного чоловіка і він покладе до скарбнички Розум, а я візьму з неї відчуття надійності.»
Тобто, різні поняття можуть належати до різних наших цінностей.
І от Дуже важливо, щоб в стосунках люди розуміли одне одного правильно і на рівні понять і на рівні цінностей, щоб в першому прикладі Дружина знала, що вона важлива як джерело відчуття Статусу. А у другому прикладі, щоб чоловік знав, що за його Розумом жінка бачить для себе надійність.
Таким чином, кожен розуміє цінність стосунків одне для одного, це знімає зайві питання ревнощів і дискомунікацію на фоні недооціненості.

«Якщо в стосунках ми отримуємо не від партнера, а зі скарбнички, виходить, що деякі стосунки нам здаються цілком нормальними тільки тому, що, ми беремо те, що самі і поклали».
І це вірно.
Двоє людей в стосунках, один займає споживацьку позицію, інший в них інвестує, ніби створюючи світ для обох. Людина яка інвестує певний час відчуває, що ці стосунки їй щось дають, тільки тому, що сама поклала в них свій настрій, свій стан, свої цінності. Тому, потім, важче розривати стосунки саме тому, хто в них більше вклав. Бо він краще відчуває цінність цієї скарбнички, навіть якщо все що отримував з неї — це і було луною його вкладень. 1 владає, беруть двоє, і щоб зв’язок був міцним/наповненим, вкладати потрібно багато, щоб вистарчало обом. Це не екологічні стосунки, не обмін. Але так буває.
Це дуже помітно в сценарії, коли один вкладає, стосунки ніби і нічого собі такі, а потім щось відбувається і цей один припиняє інвестування і… зв’язок обривається. Це класика стосунків. Причини тут можуть бути різні. найрозповсюдженіша модель, це коли, один з партнерів не розуміє своїх цінностей і цінностей у цих стосунках, тому, коли другий партнер перестає інвестувати, Пиха, першого партнера не дозволяє йому почати терміново «доінвестувати» цей зв’язок, оскільки є внутрішнє відчуття що нічим, і при такій спробі, це може стати помітним. Зазвичай це думка «а що я можу запропонувати, якщо йому/їй нічого не потрібно або в мене нічого не має». А насправді людина навіть і не знає і ніколи не знала, що партнер бачить в цих стосунках, що йому потрібно, в чому його цінності. Знов таки, зараз я знову свідому обходжу тему маніпуляцій, зроблю по ній окремий допис. Зараз дуже хочеться про зрілі/здорові/дорослі стосунки, які більшість з нас вчиться будувати.
Давайте краще про позитивний аспект того, що «ми отримуємо те, що поклали». Інколи, тільки завдяки токсичним і споживацьким стосункам ми починаємо розуміти скільки всього в нас є і скільки всього ми можемо віддати. Ми віддаємо наповнюємо і навіть одразу не помічаємо скільки цього всього в нас і на що ми здатні і тільки тут, до нас приходить усвідомлення власної цінності. Тому інколи потрапити в стосунки «зі споживачем» — це просто ще один шлях віднайти власну цінність.