Одразу відкинемо ситуацію, коли в парі невизначені кордони зради (по різному розуміють як поняття, чи як кордони саме для цих стосунків). Оскільки, це занадто дитяча позиція, щоб тут можна було говорити про стосунки. Стосунки — це різновид соціальної угоди, в якій мають бути зрозумілими умови.
Також, одразу виключаю з теми «інстинктивний» концепт психологів. Якщо порівнювати людину з тваринами, можна знайти яскраву еволюційну відмінність: тварини мають інстинкт розмноження, але не мають панічного страху цього самого розмноження (вагітності), хоча, наприклад, деякі мавпи також займаються сексом для задоволення. Тобто, пряме порівняння, що базується на інстинкті розмноження, трохи виключає еволюційні зміни, хоча, саме по собі результат теорії еволюції. Зауважу, психологи не винні. Тотальний розвиток рівня свідомості людства відбувається досить повільно, тому безліч теорій залишаються актуальними настільки тривалий час, що до них «звикають».
На нижніх рівнях розвитку свідомості людини, ті про які кажуть «його свідомість на першій чакрі» (домінують інстинкти схожі з тваринними), людина звісно ж більше керована «інстинктами», біохімією власного організму. Але, в той самий момент, коли дуже голодна людина не готова взяти надкушений бутерброд зі смітника, всупереч «інстинкту виживання» і виділенню слини, ми починаємо говорити про розвиток рівня свідомості (не наводьте приклад з відчаєм, оскільки він понижує рівень свідомості до першої чакри, беремо просто стан «вмирає з голоду»).
З іншого боку, якщо всі такі інстинктивні і секс — сприймається як спосіб отримання задоволення, чому тотальна проблема 21 сторіччя в тому, що люди не отримують задоволення, взагалі відмовляються від сексу, що секс табуйована тема, більшість все життя проживає в ілюзії, що те, чим вони займаються і є сексом?
Низький рівень сексуальної культури.
Тобто, міжстатевої взаємодії. Секс сприймається, як щось саме по собі, як дихати (і навіть в Дихання є правила), а не як формат взаємодії/комунікації, чим по факту і є. І це стосується не тільки самого статевого акту, а сексуальної (міжстатевої) взаємодії в парі загалом. А будь-які стосунки і комунікації потрібно вчитись будувати. Так само як ми маємо соціально-культурні стандарти вербального спілкування і свої особисті (ввічливість. послідовність, лексичний багаж тощо) — з сексуальною поведінкою все те саме.
Це я зараз обережно підходжу до того, що якщо ваш партнер на рівні свідомості, на якому вважає себе мавпою — він керуватиметься лише 2 групами «правил» інстинктами і комплексами (бар’єрами/обмеженнями, що не вписуються в його уявлення про світ). І зради тут більш нормальні, чим не нормальні. Ввічливі психологи, напевно, б сказали тут про дитячу інфантильну позицію. Але, залишимо це їм, я і так була достатньо ввічливою. Поняття поваги до себе, свого вибору і свого партнера , так само як і власні поняття моралі і цінностей — формуються вище інстинктивного рівня, тому, для того, щоб вони були, для початку, потрібен рівень свідомості вищий за «першу чакру».
І от тепер про причини зрад, якщо ми говоримо про те, що людство вже трохи розвинулось і наш «інстинктивний рівень» вже нами усвідомлюється (емоції, відчуття, реакції «пропускаються» через голову), то єдина причина зради — це дефіцит ресурсу/енергії.
Людина або віддає в стосунках більше енергії ніж отримує (в партнера немає, або не віддає) або має свої серйозні відтоки/втрати енергії.
Зверніть увагу, тут у жодному випадку не про те, що «якщо вам зрадили — ви самі винні, бо були недостатньо «заряджені/в ресурсі». Тому, що «дефіцит енергії» можна компенсувати у різні способи і зрада — це вибір.
В цьому відмінність здорових стосунків: складнощі обговорюються всередині пари в пошуках або вирішення ситуації, або щоб дійти взаємної згоди про припинення стосунків. Так, у здорових стосунках ситуація «жили в шлюбі, потім в людини щось сильно змінилось у сприйняті світи, себе, змінився запит на життя та інше бачення майбутнього і якщо в іншого партнера ці зміни не відбулись, це привід для нормального завершення стосунків. А у нездорових, це завжди «спроба компенсації», тобто вирішення ситуації не з партнером, а так «як я для себе це бачу».
А тепер зовсім людською мовою:
чоловік, що одночасно підтримує стосунки з двома жінками, бо «кохає і дружину і коханку» — нікого не кохає, він не хоче втрачати дружину як джерело ресурсу (енергії), але хоче отримувати більше енергії (тому з’являється коханка).
варіант: «я ж просто переписуюсь з 10 жінками і фізично не зраджую» — це формат «самообману», оскільки, якщо зрозуміла сексуальна зацікавленість «дописувачок», це також отримання енергії від іншої людини для компенсації дефіциту. Саме тому, перегляд фільмів чи читання журналів — не може бути зрадою, бо енергія не від кого не отримується і нікому не віддається.
А тепер для «просунутих»:
всі енергії коханців і коханок — залишаються в полі людині, її енергетика фізично відчувається іншою, тому, зрада чоловіка забирає в його дружини відчуття впевненості і безпеки (постійно відчувається присутність іншої людини), а якщо зраджує дружина, чоловік, що. зазвичай. менш чутливий до якості енергії, просто відчувають «дефіцит», який не можуть пояснити і це підвищує рівень стресу і напруженості.
Є дві групи причин, що викликають енергодефіцит в парі:
Дефіцит, як результат енергообміну.
Він буває ситуативний, наприклад, коли один з партнерів хворіє чи перемикається суцільно на інші справи, або на новонароджену дитину. Буває постійним, коли один з партнерів у споживацькій позиції. Розв’язання усіх питань, що стосуються енергообміну в парі — це і є побудова здорових стосунків. Люди домовляються, розвиваються, підвищують навички спілкування і рівень знань у різних темах.
Друга група: дефіцит ресурсу в партнера.
Наприклад, високий рівень невпевненості в собі — це постійний відтік енергії, постійний дефіцит, тоді досить часто і виникає «секс для самоствердження»або комунікації із сексуальним підтекстом (фан-клуб в особистому листуванні), дитячі травми, оці всі «не любили в дитинстві, не розуміли, зневажали, не підтримували) — також відтік енергії.
Усе, що ми називаємо нецілісністю/хворобою/травмою — це все відтоки енергії. Якщо людина їх усвідомлює і з ними працює — проблем не має. Якщо ні — то «інше джерело енергії» — це лише питання часу. Просто для когось цим джерелом може стати творчість, визнання, а для когось енергія іншої людини. Чим більш людина цілісна — тим менше вона схильна до зради, оскільки не потребує додаткових джерел енергії, а надлишок енергії сублімує в безліч різних сфер. Цілісна людина — серійно-моногамна. Тобто, схильна до утворення міцного зв’язку з одним партнером протягом тривалого часу, а у разі зміни обставин — виходить зі стосунків, що втратили для неї актуальність, а не намагається будувати паралельні.
Отож, випадкових зрад не буває.
Страховки від зради не буває.
Йти у самозвинувачення чи звинувачення людини після зради — не має сенсу, просто сценарій цих стосунків втратив для вас актуальність.
Зрада — це ознака слабкої або незрілої особистості, а не «миттєвої слабкості сильної особистості».
Чи можна після зради продовжувати стосунки — це особисте рішення кожного. Але, якщо причини/обставини не змінні, то і сценарій не зміниться. Невпевнені не стають більш впевненими після зради, адепти теорії «для того, щоб були гроші потрібно багато жінок» — не стають більш розумними, упирі, які вбачають єдине джерело енергії у іншій людині, не починають працювати з іншими джерелами ресурсу, «а що я, це вона/він сама/сам мене переслідує» — не дорослішають після зради.
Сексуальні (міжстатеві) взаємовідносини — це одна з магій нашого світу і є сенс переживати цей досвід в повному обсязі. в усьому різноманітті і розвитку у часі, тому, чудово, що ті, хто цього не розуміють йдуть з нашого життя, даючи вільний простір, щоб пережити цей досвід з іншим партнером.