Дуже часто ми плутаємо психологічний термін «Роль жертви» і кармічні програми пов’язані з Жертовністю і роллю людини у стосунках.
Річ у тому, що людина яка відчуває себе Жертвою, в стосунках може бути таким агресором, що навіть власники кармічної програми Диктатор будуть ховатися під плінтусами.
Тобто, є Жертовність -як кармічна програма, але є Жертва-як роль у стосунках.
Людина з програмою Жертви, часто виступає агресором у стосунках.
Три найрозповсюдженіші випадки:
Людина, постійно вимагає задоволення потреб, спровокованих власною травмою: «ти ж знаєш, що в мене було важке дитинство, тому ТИ МАЄШ розуміти/робити/відчувати….» «Ти знаєш, що мені раніше багато зраджували, тому ТИ МАЄШ доводити/запевняти/сидіти вдома».
І так далі і тому подібне. Травми є у всіх, тому людина, що «працює» над ними, намагається змінюватись, вона не вимагатиме, можливо попросить час чи простір на адаптацію, але НІКОЛИ НЕ ЗМУШУВАТИМЕ ПАРТНЕРА АДАПТУВАТИСЬ ПІД ЇЇ ТРАВМУ. Або не завжди травму. Ось це «Я ж дівчинка» — це аргумент інфантильності, відсутності бажання дорослішати. (звісно ж не беремо варіант, коли це просто елемент флірту). Вимога відповідати травмі, адаптуватись під травму, звинувачення у тому, що людина не адаптується під травму — це все може мати різні амплітуди агресивності і різні прояви. Повторюсь, не плутайте із ситуацією, коли людина працює над своєю травмою і не порушує нею ваші кордони. Наприклад, «я боюсь висоти і не буду стрибати з парашутом, не примушуй» — це право людини. «Я боюсь висоти, тому ти не будеш стрибати с парашутом» — це вимога. що не обов’язкова до виконання. Різниця в кордонах. Саме тому, ось ці всі «в мене тривожний тип прив’язаності» чи в мене «уникаючий тип прив’язаності» і ВИМОГА АДАПТУВАТИСЬ — це про дитячу позицію у стосунках. Тут дуже часто відбувається емоційний шантаж.Або шантаж їжею і сексом.
Друга ситуація, це агресивна поведінка безпідставного самозахисту. Жертва бачить світ ворожим: позиція «я змушена/змушений». І от там всім допомагає. працює на поганій роботі. виконує забаганки друзів. А, наприклад, вдома йде у позицію агресивного захисту: Як я сказав — так і буде/Моя думка єдина, Якщо щось не подобається. — котись звідси ніхто тебе не тримає. Просто Жертву лякає і зовнішній світ і можливість того, що щось вийде з під її контроля і тут і вона знову «буде змушена». Отут відрізнити Жертви від Диктатора надзвичайно важко. От люди. які на всіх кидаються в магазинах у черзі. Дуже часто це саме Жертви, які починають захищатись «про всяк випадок». Світ же ш «їх ненавидить і завжди проти них», тому вони активно Захищаються. Завжди змушені захищатись, бо всі їх обманюють, зраджують, намагаються спеціально зачепити. все і всі про них. тому «вони змушені». Ну, принанні у іх голові.
І третій випадок мій улюблений: просто спробуйте одного разу, не допомогти людині, якій раніше завжди допомагали. Ви можете бути сильно здивовані. Жертва, що прийняла стосовно вас паразитарну позицію (споживача). ніколи вам не простить одного вашого ні. Ви можете зіштовхнутись з такою кількістю бруду за спиною чи прямої агресії — що жодна найгірша програма не дасть такого ефекту. Для паразита — ви засіб виживання, втрата способу виживання — відчувається дуже гостро. От ви опікуєтесь людиною, опікуєтесь. вона вся така вдячна, але одного разу не приділили час, не кинули все, щоб вирішувати, а може їй здалось, що ви зараз просите її саму щось вирішити чи зробити самостійно. Це може бути дуже яскраво.
Тож, лагідні скиглі, емоційні шантажисти, безпомічні і вразливі, вічні «допомагатори» і страждальці — можуть бути надзвичайно небезпечними у стосунках.