«Один шанс — кожному, другий — нікому» чи «Кожен заслуговує на другий шанс».
Як там у вас?
Запропоную альтернативну математику.
Якщо «я даю ТОБІ другий шанс» або «прошу другий шанс для СЕБЕ» —
цей другий шанс насправді не потрібен нікому, оскільки буде лише луною попередньої історії.
«Я даю другий шанс НАМ» і «я прошу другого шансу для НАС» —
тільки цей другий шанс, має вірогідність бути іншим.
Поясню.
Те, що не потрібне обом — одному не потрібне. Це звісно, якщо мова про нормальні людські екологічні стосунки, а ми саме про них.
Для того, щоб другий шанс міг відбутись, тій людині що почувалась ображеною потрібно позбутись образи, а тому, хто вважав себе винним — позбавитись відчуття провини. І одне не менш важливе за інше.
І обидвом ці стосунки (друзі. романтичні партнери чи ділові, родичі тощо) мають бути потрібними. Зверніть увагу: не інша людина потрібна, а саме взаємодія. Бо циклення на людині «хороша/погана», не дає можливості побачити як саме відбувається взаємодія.
Тобто, другий шанс має бути чесним. проговореним, з’ясованим. Як новий початок, коли люди тільки визначають формат взаємодії вперше. Будь-які стосунки — це повага, довіра і відповідальність. Для обох.
Ситуація коли «я цьому придурку постійно даю другі шанси, а він не змінюється» — це не історія про другий шанс, це про різновиди прив’язаностей.
Другий шанс — він для обох.
Тобто, дуже важливо, щоб обидва щось зрозуміли і щось змінили. Згода на другий шанс — це угода про взаємні зміни. З кожного по одному кроку. По одній зміні. Тоді — це і є другий шанс для двох.Ви разом даєте ще один шанс вашим стосункам.
Якщо ви для себе не бачите яким би міг бути ваш крок на зустріч. наприклад, людина систематично порушує ваші кордони чи нападає на особистість і крок на зустріч — це тільки поступитись кордонами(що не припустиме) — тут другий шанс не потрібен. Залишатись собою важливіше за сотні стосунків.
Але у більшості випадків місце для маневру є у обох. Трохи більше терпіння. трохи більше розуміння, поваги, чесності тощо.
Тобто, якщо ви просите другий шанс «для нас» одразу пропонуйте і що ви готові у нього вкласти (який один крок ваш) і що ви хочете отримати (який один крок хотіли б від іншої людини).
Якщо ви даєте шанс «нам», ніколи не кидайтесь ним через зверхність, ніколи не вважайте себе благодійником, бо якщо цей шанс вам не потрібний — він вам і не потрібний, а якщо потрібен — то тут немає благодійників.
І ніколи не давайте другий шанс через жалість. «Ой, він так просив, ну що я могла сказати». Це форма приниження, навіть якщо інша людина цього не розуміє.
Другий шанс — це коли люди визнають цінність цих стосунків, а значить вбачають цінність одне в одному. Тут немає місця зверхності або менш вартості.
І головне: НІКОЛИ, НІКОЛИ, НІКОЛИ не просіть шанс в людини, що вже дорікала чи дорікатиме вас тим, що «от я дала тобі другий шанс, а ти … такий сякий». Це людина, яка дала ВАМ ШАНС виправдати її очікування. Ми не мусимо виправдовувати нічиїх очікувань.
Або потрібно двом, або насправді непотрібно нікому.
Для другого шансу, як і для першого — потрібні двоє, тільки для другого шансу, потрібно ще щоб двоє могли розпочати все з нуля, як вперше.
Все інше — повтор без сенсу.