«Поновлювати спілкування з людиною, що одного разу зробила боляче — це, ніби, гладити гадюку, в надії, що вона не вкусить знову».
На справді, тут варто було б зрозуміти, хто вам зробив боляче: людина чи ви самі собі.
Погодьтесь, що ми занадто часто займаємо дитячу позицію і йдемо в образу лише тому, що не вміємо чітко фіксувати свої кордони, тому, що самі йдемо на компроміси проти себе, самі не підтримуємо належну екологічну комунікацію, або відверто створюємо ілюзії, удаючи із себе тих, ким не є. Ну, наприклад, погодитись на «відкриті стосунки», щоб здатись «сучасною, і потім викрикувати щось » про зраду», так само дивно, як і задекларувати » я самостійний і самодостатній», а потім образитись на те, що тебе не підтримують. Або перші 3 місяці стосунків йти на поступки в усьому, а потім дивуватись, чому не помічають, що в тебе є кордони, або з перших днів дозволяти людині кричати на себе, а потім ображатись на відсутність поваги. Про фразу «А я думала, що ти……» взагалі промовчу. «Я образилась через те, що ти не відповідаєш моїм очікуванням, про які я навіть не повідомила»…… Про «додумування» у стосунках та ідеалізацію партнера, взагалі зроблю окрему тему, ми занадто часто замість того, щоб цікавитись людиною, бачимо в ній придуманий нами ж образ, і дуже дратуємось, коли людина намагається нас «вивести з ілюзії».
Давайте зупинимось на варіанті, що зробили боляче нам, не ми.
Так, відновлюючи спілкування ми самі погоджуємось з тим, що «з нами так можна знову». І тут проблема не цих стосунків, а проблема в тому, що ми не бачимо власної травми. через яку вважаємо, що з нами так можна.
І тут важливий саме інший бік медалі «образи».
Всі образи потрібно «відпускати», це вже зрозумілий і загальновідомий факт. І ось тут, дуже важливо розуміти, що «непоновлення спілкування» — це не про образу і про те, що ви досі злитесь на людину, минуле — залишається минулим, тут питання про майбутнє. Чи хочете ви ще раз пережити ту ситуацію? От просто зараз розпочати все з нуля, щоб знову отримати те ж саме?
Простити і відновити — це 2 різні речі. Ми прощаємо заради свого майбутнього, і не відновлюємо також заради нього. Якщо ви не відновлюєте спілкування через те, що пам’ятаєте минулу образу — це дуже погано.
І дуже погано приймати рішення продовжувати/не продовжувати стосунки не виходячи з образи. От знаєте як шлюб набуває формату добросусідства? Коли не відпущенні образи не дають ментальної та емоційної можливості підтримувати той формат, що був раніше, але рішення про припинення стосунків не приймається. Ось так люди і співіснують, продовжуючи перебувати в образах, але намагаються триматись одне від одного трохи подалі, щоб знову не переживати образу, але при кожній новій суперечці, знаходячись в заручниках своїх образ. замість пошуку конструктивних варіантів, просто вміщують одне на одному старі образи, накопичуючи нові.
Тож, повертаючись до гадюки:
пробачте — заради свого майбутнього
і прийміть рішення, чи хочете ви повтору ситуації, теж заради свого майбутнього.