От якесь маленьке заняття, від якого жодної користі, але займаючись цим ви перебуваєте в якомусь своєму внутрішньому «спокої і кайфі»?
Одразу скажу, що точно не в цьому переліку: комп’ютерні ігри, гортання соціальних мереж і серіали, наркотики, алкоголь, тролінг в інтернеті, плітки, засудження.
Наприклад ви можете перекопувати і пересаджувати якусь квітку, складати щось незрозуміле з сірників, перебирати речі/прикраси/косметику (не прибирати, а от власне перебирати), можливо, просто малюєте геометричні фігури на папері, ні про що не думаючи, клеїте дивні обкладинки для книжок чи кольоровий папір на ватман. Щось, де ви залишаєтесь самі із собою і від чого немає користі чи в чому не має потреби. ОТ просто «фігня беззмістовна».
Якщо є — вам дуже пощастило, якщо ні — не відмовляйтесь, якщо, раптом, знайдете.
Ось це — безцінне.
В нас є 2 способи втечі від реальності: деструктивні — коли ми втомились, налякані, не хочемо щось вирішувати, і конструктивні — мені потрібно набратись сил. Характерна ознака другого стану — це тиха позитивна емоція, внутрішня тиша і або дуже повільний внутрішній діалог, або майже його відсутність. Щось дуже схожою з медитацією. Наприклад, в мене є знайомий, який заточує олівці, зовні це виглядаєте як «людина схибнута на гострих олівцях», але для неї це саме той стан. Стан, коли тіло «легко пропускає емоції» — це наш спосіб наповнення, відновлення, синхронізації тонких тіл.
Доволі розповсюджений приклад, коли людина робить те. що могло би бути талантом, але не є талантом людини. Наприклад, кулінарія могла б бути талантом, таланту в людини ще немає (енергії не напрацьовані), але ось в такому стані вона робить найгарніший і найсиметричніший бутерброд, або людина нічого не вміє своїми руками робити (майструвати) а тут клеїть якісь коробочки чи мушлі, не вміє малювати, але щось шкрябає по папері.
Бережіть ось ці стани, звертайте на них увагу і повертайтесь до них, це не гаяння часу, не щось нервове, не витрачання життя. Це ваш процес наповнення. От на пляжі, безцільно набирати в руку пісок і висипати, чи шкребти ногою, або збирати каштани чи «букет» листя, з якими ви не знаєте що потім робити. Все це важливо.