Якби я читала тренінги по «сірій психології». Я б вам чесно скала, що стосунки можна побудувати з будь-ким, якщо відзеркалити ставлення людини до себе.
Тобто, все що вам потрібно, це візуальний збіг типажу (на рівні образу) з уявленнями людини про привабливість і ставитись до неї рівно так, як вона насправді ставиться до себе з акцентом, звісно ж, на моменти «хорошого» ставлення. При чому, перший фактор в залежності від психотипу матиме більшу чи меншу вагу, а от другий — просто таки обов’язковий.
І тут могло б йти багато прикладів, про те, що людину з внутрішніми конфліктами ми «ловимо» на емоційні гойдалки, а людина що у злагоді із собою потребує сталої зрозумілої нашої поведінки, про те, що якщо людина щось в собі особливо цінним ви маєте демонструвати цінність саме ось цього, якщо людина, щось в собі знецінює, а ви намагаєтесь цим «захоплюватись», так. це певним чином зрощуватиме нарцисичну бульбашку людини, але не зміцнюватиме стосунки, оскільки людина підсвідомо, сприйматиме ваше твердження як фальш і брехню.
Вся річ у тому, що своє справжнє ставлення до себе ми сприймаємо як певну норму, і щоб там не декларували, безпомилково обираємо для стосунків тих, хто це ставлення дзеркалить.
Тому, наприклад, люди, які часто зраджують собі (своїм цінностям та інтересам) часто потрапляють в цю ситуацію, коли «я для неї/для нього все, а вона/він — не цінує/не цінувала (в)». Справа не в іншій людині. це ви готові розчинись, тобто, не відчуваєте цінності своїх цінностей, тому найбажаніший для вас типаж це людина, яка так само не цінує. Інша людина дзеркалить не ваше ставлення до неї, а ваше ставлення до себе. Справжнє ставлення. Ми так обираємо від самого початку.
Якщо ви ставитись до людини краще, ніж вона ставиться до себе, людина не здатна «прийняти» надлишок, і у вас постійне внутрішнє відчуття, ніби ви «зливаєте» в порожнечу. І потім, з’являється ось це неприємне відчуття спустошення, оскільки ця енергія, що не прийнята людиною, не бере участь в енергообміні, не повертається до вас. Людина або її зовсім не приймає або використовує для роздування власного Его. Тому, дуже невпевнені в собі люди, часто прагнуть завести великий фан-клуб. Прийняти не можуть, а от синтетично створений пузир Его — використовують як форму захисту себе від своїх же страхів і не впевненостей.
Якщо ви ставитесь до людини гірше в тих пунктах, в яких сама вона ставиться до себе краще, тобто, недооцінюєте якийсь певний її аспект, це ставатиме причиною постійного напруження і конфліктів. В таких випадках, зазвичай в суперечках викрикують «ми — різні/по різному бачимо життя/не сумісні» чи щось подібне. І це не збіг оцінки в певної цінності.
А тепер, переверніть.
Ось так ми обираємо партнерів і для себе.
Ми вважаємо нормальним таке ставлення до себе, як до себе ставимось.
Тобто, терпіти погане ставлення до себе, ми можемо лише в тому випадку, якщо в середині нас існує недооцінка тієї якості, що знецінюється партнером.
Люди, здатні обмінюватись лише тим, чим наповнені. Обмінюватись — це і віддавати і приймати. Ми не приймаємо те. чого немає в середині нас, хоча, можемо це активно шукати для зовнішньої нарцисичної бульбашки, для справжнього енергообміну нам потрібно мати це в середині.

Тому, коли пари будуються на однакових цінностях — збігається оцінка і ставлення зі знаком «плюс», і це посилює відповідні якості обох людей і зміцнює стосунки одночасно. А коли стосунки будуються через травму, вони фактично будуються через оцінку «мінус», і поглиблюють травми людей, найчастіше, також зміцнюючи сам зв’язок, але не покращуючи стосунки.