Біль — це конфлікт ілюзії з реальністю. Ми відчуваємо біль, коли прийшов час позбавитись ілюзії. І ось це прощання з ілюзіями дається нам досить складно. Ми починаємо потопати в питаннях «як він/вона так міг/могла», «як я могла/міг так помилитися», «чому все виявилось брехнею», «як я міг/могла не помічати». Тобто, одного разу ми заборонили собі помилки, і тепер просто намагаємось виправдати їх, звинувачуючи оточуючих, чи караємо себе за помилку і звинувачуємо себе.
Рішення дуже просте: дозволити собі помилятися.
Ілюзія — це не те, що ми собі створили свідомо, це ніби біла плямка в наших знаннях про світ. І ця плямка формувалась багато сотень років нашої еволюції. Спочатку ми жили в одній суцільній білій плямі. Зараз світ кожного плямистий, є ділянки, які ми бачимо вже реальними, і те що досі бачимо через ілюзію. Всюди, де нам свого часу не вистарчило знань щоб побачити і зрозуміти ми домальовуємо своєю фантазією, яка базується на всіх наших попередніх досвідах. І от ми отримуємо нові знання і біла плямка ілюзії зникає, ми можемо відчайдушно намагатись її втримати, а можемо з цікавістю подивитись, що там насправді під нею. Ми вийшли з ілюзії і це вже чудово.
От дивіться, ви створюєте стосунки, тому що «побачили» в них чи іншій людині свої цінності, в якийсь момент нас виводять з ілюзії і показують, що реальність інша і цієї цінності насправді не було, ми просто хотіли вірити в те, що вона є. Нашої цінності немає в цих стосунках, вони одразу втрачають для нас свою цінність. Ми можемо продовжувати підтримувати їх, чітко розуміючи, що вкладаємо час в те, що не відповідає нашим цінностям (значить, підтримуємо якусь свою хворобу), а можемо взяти цей час і почати вкладати в цінності. Це наш вибір і ми самі обираємо. Єдиний тут поганий варіант, це обрати «нове створення ілюзії», тобто, наша заборона на помилки може нас «вмовити», відкинути знання і нафантазувати знову. Як наслідок ми просто отримуємо повторення виходу з ілюзії. Є інший варіант, пошукати в цих стосунках іншу свою цінність, яка співпаде з цінністю партнера. Можливо, цінне насправді щось інше. Але неспівпадіння попередньої цінності — незмінне. Просто дозвольте собі помилятися і радійте кожному новому виходу з ілюзії, оскільки тільки реальне робить нас щасливими. Ілюзія може викликати радість, але ніколи не щастя. Ілюзія не дає наповненості. Тому, кожен вихід з чергової ілюзії — це насправді чудова річ, хоч і болісна.