Багато розмов про те, що в усіх нас свої травми, тому кожну людину потрібно розуміти і пристосовуватись до її травм і слабкостей.

Давайте розберемось:
1. в кожної людини свої травми і слабкості — так все вірно,

2. кожна людина має право проявлятись так, як вважає за потрібне — так це правильно,

3. але ніхто не має зобов’язань терпіти порушення власних кордонів і цінностей — і це правда.

Як непропрацьовані травми і слабкості проявляються у фізичному світі?
Людина, що порушує ваші кордони чи цінності, фактично вас шпиняє, оскільки або не відчуває і не транслює власні цінності, або не зцілює свої хвороби, що вже вимагають зцілення. А це значить, що з іншого боку, хтось шпиняв чи шпиняє людину (так травма дає про себе знати).

Тобто, людина шпиняє вас, поки її шпиняють інші.
Хоча, має можливість прийняти для себе рішення і почати працювати зі своїми цінностями і травмами, щоб її перестати шпиняти.

Людина комусь дозволяє шпиняти себе, а потім через те, що її шпиняють шпиняє вас.
Приймаючи рішення не зцілюватися, людина свідомо іде на те, що шпинятиме оточуючих.
Виміщуватиме на них свої травми.

Те, що людина дозволяє по відношенню до себе — це її право, але те, що вона прийняла рішення шпиняти оточуючих — не робить вас зобов’язаним бути жертвою, на якій це виміщають.

Вдумайтесь: він шпинятиме вас, доки комусь іншому дозволятиме шпиняти себе.

Ви дійсно вважаєте це нормальним?

Підтримки варта лише та людина, що свідома прийняла рішення не шпиняти оточуючих, тобто не виміщувати свою хворобу, а зцілювати. Ось таку людину обов’язково підтримайте своїми знаннями, часом, енергією. Оскільки людина прийняла рішення не примножувати страждання і допомагаючи їй, ви декларуєте свою цінність: щастя, не примноження страждань, розвиток.

Кожен, хто свідомо приймає рішення не примножувати страждання — вартий поваги, кожен, хто приймає рішення дозволити себе шпиняти, щоб шпиняти інших — не вартий ваших ресурсів, якщо страждання — це не ваша цінність.