Емоційно — близькі стосунки будують не на відмові від цінностей. А на повазі  до них.
Якщо ви в стосунках, в яких не поважають ваші цінності і особисті кордони — в вас немає емоційно — близьких стосунків. Тому, якщо ми не знаємо свої цінності і свої кордони — ми не зможемо побудувати здорові емоційно — близькі стосунки. Якщо для збереження стосунків від вас вимагається відмова від цінностей, чи особистих кордонів — це не близькі стосунки. Вони споживацькі. Ви приймаєте лише певні частини себе і бачити в партнері спосіб себе доукомплектувати і партнер не приймає  вас цілком  і бачить в вас лише спосіб доукомплектувати себе. Тобто, це ілюзія емоційно — близьких стосунків, яка конфліктуватиме з реальність і звісно ж болітиме. Тобто, захищаючи нездорові стосунки ви йдете проти себе і захищаєте свої страхи і систему страждань.

Коли вам кажуть, що своїм потрібно прощати більше ніж чужим, бо вони свої — впевніться, що це справді свої. Свої не порушуватимуть ваші цінності оскільки за них вас «цінують», якщо ваші цінності і особисті кордони не важливі, а партнер продовжує казати що це стосунки, значить для нього цінні інші прояви вас і для збереження стосунків вам потрібно проявлятись по іншому, ніж ви відчуваєте  свої цінності. Чим більше в нас таких стосунків і чим довше ми в них перебуваємо — тим менше в нас енергії на цінне,  оскільки ми витрачаємо енергію на підтримку тієї ілюзії себе. що вимагає від нас партнер. Тільки якщо ви знаєте цінності і вкладаєтесь в їх примноження (тобто відчуваєте їх ціну) для вас такі стосунки будуть неприйнятними. Ви не захочете анулювати все, що дає цінність вашому життю. Заради б чого? Заради «максимально ефективного задоволення емоційної потреби іншої людини»? На вагах ваше життя проти її травми. Змeшуючи людину робити так, як нам хочеться, ми НЕ можежемо змусити її прийняти рішення (сформувати стійкий намір). Тобто постійно вимагаючи рахуватись з вашими кодонами чи цінностями ви можите добитись лише того, що людина почне виконувати дії без свого власного наміру. Тобто не станете цінними ні ви, ні ваші цінності, ні ваші кордони. Людина просто дотримуватиметься правил. Для стосункі з «чужими» — вам цього достатньо, для емоційно- близьких — це відсутність вашої цінності для людини.
Щоб прийняти власне рішення і свій стійкий намір людина може тільки усвідомити що ви — це ваші цінності і усвідомити чи в неї такі самі цінності. Все. Ми не ціннемо не цінне для нас, лише можемо імітувати на рівні соціальної ввічливіості. Змусити людину цінувати- неможливо. 

А якщо немає емоційно-близьких стосунків — це не близькі, не свої. А значить оте «своїм прощати більше» — вже не до цієї історії.